Огляд законодавства

02 – 06 грудня 2019 року. З 2020 року змінюються реквізити бюджетних рахунків

Державна податкова служба України повідомила, що з 1 січня 2020 року у зв’язку з тим, що Державною казначейською службою України з початку 2020 року рахунки для сплати податків і зборів будуть відкриті відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку в державному секторі, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2013 р. № 1203 (із змінами та доповненнями), змінюються реквізити бюджетних рахунків.

Інформація щодо реквізитів бюджетних рахунків, які наберуть чинності 01.01.2020 року, після її отримання від Казначейства буде розміщена на вебпорталах органів ДПС у рубриці «Бюджетні рахунки».

Державна податкова служба України через Офіс великих платників податків повідомила, що з 18 грудня 2019 року набуває чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку ліцензування господарської діяльності» від 02.10.2019 р. № 139-ІХ.

Цим документом змінюються порядок та підстави притягнення до адміністративної відповідальності за порушення, пов’язані з господарською діяльністю без ліцензій, наданням фінансових послуг, торгівлею алкоголем та тютюновими виробами з підробленими акцизними марками чи без таких.

Так, з 18 грудня за торгівлю (оптову, роздрібну, експорт, імпорт) спиртом етиловим, коньячним, плодовим та роздрібну торгівлю алкогольними напоями або тютюновими виробами без ліцензії замість ст. 156 Кодексу про адміністративні правопорушення (далі – КУАП) буде застосовуватись ч. 1 ст. 164 (накладення штрафу від 1 000 до 2 000 НМДГ (від 17 000 до 34 000 грн) з конфіскацією виготовленої продукції, знарядь виробництва, сировини і грошей, одержаних внаслідок вчинення цього адміністративного правопорушення, чи без такої).

Окрім того, суд може не застосовувати конфіскацію товару та виторгу, отриманого від його реалізації (на сьогодні за ст. 156 КУАП така конфіскація є обов’язковою).

Наразі відповідно до ч. 1 ст. 164 КУАП правопорушники притягуються за провадження господарської діяльності:

  • без ліцензії або інших дозвільних документів;
  • з порушенням ліцензійних умов.

З 18 грудня відповідно до ч. 1 ст. 164 КУАП (у новій редакції) за діяльність з порушенням ліцензійних умов відповідальності не буде. Проте буде вважатись порушенням діяльність в період припинення дії ліцензії, якщо законодавством не передбачено умови функціонування суб’єкта господарювання в цей період.

Доповнення ст. 164 присвячені також порушенням ліцензіатом установленого законом строку повідомлення органу ліцензування про зміну відомостей, зазначених у заяві та документах, що додавалися до заяви про отримання ліцензії, що тягнуть за собою накладення штрафу від 250 до 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (далі – НМДГ) (від 4 250 до 8 500 грн).

Крім того, за невиконання ліцензіатом розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов штраф становитиме від 500 до 1 500 НМДГ (від 8 500 до 25 500 грн).

Притягувати до відповідальності за порушення з питань ліцензування за ст. 164 КУпАП, як і зараз, будуть суди на підставі протоколів уповноважених осіб органів ліцензування.

З 18 грудня відповідно до ст. 1668 КУпАП будуть застосовуватись штрафні санкції не тільки за порушення порядку зайняття діяльністю з надання фінансових послуг без набуття статусу фінансової установи чи без ліцензії, але й за порушення порядку надання фінансових послуг юридичними особами, які мають право надавати окремі фінансові послуги без статусу фінансових установ.

Державна служба України з питань праці роз’яснила, чи може роботодавець відмовити працівнику в поділі його основної щорічної відпустки на частини.

Черговість надання відпусток на підприємствах, установах, організаціях визначається графіками, що затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) і доводиться до відома всіх працівників. При складанні графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості їх відпочинку.

Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов’язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 12 Закону України «Про відпустки» щорічну відпустку на прохання працівника може бути поділено на частини будь-якої тривалості за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів. Водночас цією статтею передбачено лише можливість, а не обов’язок роботодавця поділу щорічної відпустки на частини, як того бажає працівник.

З метою недопущення втрат робочого часу та беручи до уваги виробничі обставини, роботодавець може й не погодитися поділити відпустку так, як того бажає працівник, також може запропонувати свої умови поділу щорічної основної відпустки або не поділити її взагалі.

Особам з інвалідністю відповідно до п. 2 ч. 13 ст. 10 Закону України «Про відпустки» щорічні відпустки надаються за бажанням у зручний для них час.

Державна служба України з питань праці на своєму офіційному сайті опублікувала наказ «Про затвердження Плану заходів зі здійснення державного нагляду (контролю) Державної служби України з питань праці на 2020 рік» від 29.11.2019 р. № 106, яким затвердила план перевірок на 2020 рік.

Майже 17 тисяч підприємств (16 905) розділені на три групи ризику проведення перевірки – незначний, середній і високий. Також в плані вказані дати проведення перевірок.

Предметом перевірок стане дотримання законодавства у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, а також законодавства у сфері зайнятості та працевлаштування осіб з інвалідністю.

Верховний Суд України у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув справу № 160/3114/19 і скасував вимогу до адвоката, що працював за наймом, про сплату боргу з єдиного соціального внеску (далі – ЄСВ).

Нижчі суди вирішили, що особи, які провадять незалежну професійну діяльність та одночасно є найманими працівниками, не звільняються від сплати ЄСВ за себе, якщо вони зареєстровані як особи, які провадять незалежну професійну діяльність.

Верховний Суд з цим не погодився і сформулював такий правовий висновок: «Особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов’язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. Якщо адвокат є найманим працівником, він застрахований і єдиний внесок за нього платить роботодавець. Тобто мета збору єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем».

«Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI, на якому наполягає ДФС, щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і мають свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, та які одночасно перебувають у трудових відносинах в межах цієї діяльності, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску», – зазначено в постанові КАС ВСУ від 27 листопада 2019 року.

На тему
Запит прийнято!
Найближчим часом з вами зв’яжеться наш спеціаліст.
Гарного вам дня!
Запит не прийнято.
Ви можете зв'язатися з представниками «Де Візу» за тел. +38 (044) 279-0000
Гарного вам дня!
Долучайся до
команди "De Visu"
Ми переконані, що успіх нашого бізнесу залежить від працівників, тому ми заохочуємо кожного з них до розкриття власного потенціалу та здібностей.

Якщо ви відповідальні, орієнтовані на досягнення високих результатів своєї діяльності та прагнете до постійного розвитку й самовдосконалення, запрошуємо вас приєднатися до нашої команди.

дізнатися більше
112
працівників наразі в усіх філіях "De Visu" Group
Кар'єра