Під товарною дебіторською заборгованістю слід розуміти заборгованість підприємства-дебітора перед підприємством-кредитором, за якою такий дебітор повинен отримати товари. В такій ситуації мова йде про товари, які не отримані від контрагента, але передоплату за них вже було здійснено.
Як відомо, за датою перерахування коштів за товари (роботи, послуги) покупець — платник ПДВ мав право на податковий кредит з ПДВ (п. 198.3 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ, далі — ПКУ). Звісно за умови, що такі товари (послуги) планувалося застосовувати в оподатковуваних операціях та в господарській діяльності при наявності відповідно складеної податкової накладної та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (п. 198.6 ПКУ).
Тож загалом покупець має право на податковий кредит з ПДВ навіть якщо продавець затримує поставку товару (послуг).
Але, що робити, якщо стає зрозуміло, що постачальник взагалі не виконає свої зобов’язання і, відповідно, підприємство-покупець прийняло рішення списати з обліку таку заборгованість? Як бути з ПДВ?
Якщо підходити ліберально, то перше, що спадає на думку — все залишити як є. Відповідно, не коригувати податковий кредит з ПДВ по сумах безнадійної дебіторської заборгованості. Так, покупець заплатив кошти. А от продавець не виконує своїх обов’язків, а саме − не постачає товари (роботи, послуги). При цьому продавець поставив собі при отриманні коштів податкові зобов’язання з ПДВ (принаймні, він так має вчинити згідно з ПКУ).
Але чи були використані товари (роботи, послуги), за які було здійснено передоплату продавцю в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності покупця та в оподатковуваних операціях? Виходить, що ні. Покупець їх ще взагалі не отримав. Тож формально виходить, що в даному випадку підприємство не має право на податковий кредит з ПДВ. А, отже, в такому випадку діють норми п. 198.5 ПКУ.
В згаданому пункті, зокрема, вказано, що платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання, виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 ПКУ та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені ПКУ (15 календарних днів) для такої реєстрації, відповідні податкові накладні за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання починають використовуватися, зокрема, в:
- в операціях, що не є об'єктом оподаткування (окрім випадків з пп. 196.1.7 ПКУ);
- в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
Приймаючи рішення про списання безнадійної дебіторської заборгованості, керівництво фактично визнає, що такі товари так і не почнуть використовуватися в оподатковуваних та в господарських операціях підприємства. Тож, виходить, за датою списання воно втрачає право на податковий кредит з ПДВ за такими не отриманими товарами (п. 198.3 ПКУ). А, отже, слід нарахувати податкові зобов’язання з ПДВ згідно з п. 198.5 ПКУ.
База для нарахування податкових зобов’язань з ПДВ в такому випадку визначається, виходячи з вартості придбання товарів (див. п. 189.1 ПКУ).
Про необхідність нарахування податкових зобов’язань з ПДВ говорять і податківці в підкатегорії 101.16 Загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу ДФС України. Так, зокрема, вони зазначають: «У випадку, якщо покупцем на дату перерахування попередньої (авансової) оплати за товари/послуги був сформований податковий кредит, але протягом терміну позовної давності такі товари/послуги від постачальника так і не отримані, то такий платник податку (покупець) при списанні дебіторської заборгованості зобов’язаний самостійно зменшити раніше сформований ним податковий кредит за такою операцією на підставі бухгалтерської довідки». В своєму роз’ясненні податківці наводять інший порядок і правила коригування податкових зобов’язань з ПДВ. Але суті справи це не змінює.
