Відповідно до норм законодавства заробітна плата виплачується регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів − представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Утім, з різних причин на деяких підприємствах можуть затримувати виплату заробітної плати працівникам. Яка відповідальність очікує такого роботодавця – далі.

Перевірка фінансової інформації

У разі затримки виплати зарплати власник або уповноважений ним орган зобов’язаний на вимогу виборних профспілкових органів надати письмовий дозвіл на отримання в банках інформації про наявність коштів на рахунках підприємства, установи, організації чи отримати таку інформацію в банках і надати її профспілковому органу.

У разі відмови власника або уповноваженого ним органу надати такі дані чи дозвіл на отримання інформації його дії або бездіяльність можуть бути оскаржені до суду (ст. 251 Кодексу законів про працю, далі − КЗпП).

Виплата компенсацій

Якщо підприємство, організація чи установа все-таки недотрималось (лась) строків виплати заробітної плати та заборгувало(а) працівникам зарплату, на підставі вимог ст. 34 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 р. № 108/95-ВР (далі – Закон про оплату праці) воно(а) зобов’язане(а) компенсувати працівникам втрату частини зарплати у зв’язку з порушенням строків її виплати. Компенсація проводиться з урахуванням індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

На підставі п. 9 ч. 1 ст. 134 КЗпП керівник підприємства, установи, організації всіх форм власності, винний у несвоєчасній виплаті зарплати понад один місяць, що призвело до виплати компенсацій за порушення строків її виплати, і за умови, що Державний бюджет України та місцеві бюджети, юридичні особи державної форми власності не мають заборгованості перед цим підприємством, несе матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації. Ця позиція детально викладена в листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Узагальнення про практику застосування судами законодавства, що регулює матеріальну відповідальність працівників за шкоду, заподіяну роботодавцю» від 01.09.2015 р.

Сплата штрафів

Крім того, не слід забувати про наявність ст. 265 КЗпП, відповідно до якої юридичні та фізичні особи − підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу:

• у розмірі однієї мінімальної зарплати на момент виявлення порушення (у 2017 році – 3 200,00 грн) за умови, що строк виплати зарплати за першу частину місяця пропущений менш ніж на місяць (абз. 8 ч. 2 ст. 265 КЗпП);
• у разі порушення встановлених строків виплати зарплати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі − у трикратному розмірі мінімальної зарплати, встановленої законом на момент виявлення порушення (абз. 3 ч. 2 ст. 265 КЗпП) (у 2017 році – 9 600,00 грн).

Статтею 265 КЗпП не визначено строки давності для притягнення суб’єктів господарювання до відповідальності за порушення трудового законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 265 КЗпП штрафи, накладення яких передбачено ч. 2 ст. 265 КЗпП, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених гл. 27 Господарського кодексу України від 16.01.2003 р. № 436-IV (далі − ГКУ), на них не поширюються норми ст. 270 ГКУ: застосування штрафів протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через рік з дня його вчинення.

Посадові особи, уповноважені на здійснення контролю за додержанням законодавства про працю, мають право прийняти рішення про накладення штрафів, передбачених ч. 2 ст. 265 КЗпП, незалежно від дати вчинення правопорушення та/або дати його виявлення.

Адміністративна відповідальність

Крім того, слід урахувати, що існують строки накладання адміністративної відповідальності згідно зі ст. 38 Кодексу України про адміністративні порушення від 07.12.1984 р. № 8073-Х (далі – КпАП):

• за разові порушення − протягом двох місяців з дня їх вчинення;
• за триваючі порушення – не пізніше як через два місяці з дня їх виявлення.

Тобто, якщо підприємство порушило строки виплати заробітної плати один раз, наприклад, не виплатило зарплату у вересні 2017 року, то адміністративний штраф може бути накладено на посадових осіб лише в жовтні-листопаді 2017 року. У грудні 2017 року накласти штраф за цих умов контролери не зможуть.

Якщо ж підприємство постійно не виплачувало зарплату за першу половину місяця, наприклад, у вересні, жовтні, листопаді 2017 року, то накласти адміністративний штраф у грудні 2017 року можна.

Адміністративний штраф за порушення строків виплати заробітної плати та виплати заробітної плати не в повному обсязі згідно зі ст. 41 КпАП становить від 30 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (далі − НМДГ) (від 510,00 до 1 700,00 грн).

Повторне порушення упродовж року або порушення строків виплати заробітної плати чи виплати не в повному обсязі стосовно неповнолітньої особи, вагітної жінки, одинокого батька, матері чи особи, яка їх замінює та виховує дитину у віці до 14 років чи дитину-інваліда, тягне за собою адміністративний штраф у розмірі від 100 до 300 НМДГ (від 1 7000,00 до 54 000,00 грн).

Кримінальна відповідальність

Також слід пам’ятати про кримінальну відповідальність у таких випадках:

• безпідставна невиплата заробітної плати більше ніж за один календарний місяць, вчинена умисно керівником підприємства або приватним підприємцем, тягне за собою штраф від 500 до 1 000 нмдг (від 8 500 до 17 000 грн) або виправні роботи на строк до двох років, або позбавлення волі на строк до двох років із забороною обіймати певні посади чи провадити певну діяльність на строк до трьох років (п.  1 ст.175 Кримінального кодексу України від 05.04.2001 р. № 2341-ІІІ (далі − ККУ);
• безпідставна невиплата зарплати більше ніж за один місяць, вчинена умисно керівником підприємства, якщо така невиплата стала наслідком нецільового використання коштів, призначених для цих цілей. Штраф від 1 000 до 1 500 нмдг (від 17 000 до 25 500 грн) або обмеження волі на строк до трьох років, або позбавлення волі на строк до п’яти років із забороною обіймати певні посади чи провадити певну діяльність на строк до трьох років (п. 2 ст. 175 ККУ).

Варто зауважити, що згідно з ККУ слід довести наявність умислу. При цьому характерними його ознаками є:

• усвідомлення працівником суспільної шкідливості своєї поведінки;
• передбачення негативних наслідків такої поведінки;
• бажання настання шкідливих наслідків у результаті своєї поведінки або свідоме їх допущення.