Підприємство (роботодавець) витратило кошти на навчання  працівника. Як оподатковуються такі капіталовкладення – далі.

ПДФО

Згідно з пп. 165.1.21 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються, зокрема, сума, сплачена роботодавцем на користь вітчизняних вищих та професійно-технічних навчальних закладів за фізичну особу, але не вище розміру, визначеного в абз. 1 пп. 169.4.1 ПКУ на кожний повний або неповний місяць підготовки чи перепідготовки такої фізособи, незалежно від того, чи перебуває вона в трудових відносинах з роботодавцем, але за умови, що вона уклала з ним письмовий договір (контракт) про взяті зобов’язання з відпрацювання у такого роботодавця після закінчення вищого та/або професійно-технічного навчального закладу і отримання спеціальності (кваліфікації) не менше ніж три роки.

Відповідно до норм абз. 1 пп. 169.4.1 ПКУ розмір сплачених коштів не повинен перевищувати суму, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, який діє для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 грн (у 2016 році − 1 930 грн).

Якщо підприємство сплатило кошти в більшому розмірі, то сума перевищення підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб (далі − ПДФО).

У випадку припинення працівником трудових відносин з роботодавцем протягом періоду такого навчання або до закінчення третього календарного року від року, в якому закінчується таке навчання, сума, сплачена як компенсація вартості навчання, прирівнюється до додаткового блага, наданого такому працівнику упродовж року, на який припадає таке припинення трудових відносин, та підлягає оподаткуванню в загальному порядку.

Зауважимо, що відповідно до приписів пп. 165.1.37 ПКУ не включається до складу оподатковуваного доходу сума витрат роботодавця у зв’язку з підвищенням кваліфікації (перепідготовкою) платника податку згідно із законом.

Нагадаємо, що відповідно до пп. 14.1.47 ПКУ додаткове благо −  це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов’язаний з виконанням обов’язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами р. IV ПКУ).

А от відповідно до пп. 164.2.17 дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 ПКУ), включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Згідно з п. 164.5 ПКУ під час нарахування (надання) доходів у будь-якій негрошовій формі базою оподаткування є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, правила визначення яких встановлено ПКУ, помножена на коефіцієнт, що обчислюється за такою формулою:

К = 100 ÷ (100 - Сп),

де,

К − коефіцієнт;

Сп − ставка податку, встановлена для таких доходів на момент їх нарахування.

Отже, якщо суми, сплачені за навчання, перевищують граничну межу, або ж працівник припиняє трудові відносини з роботодавцем протягом періоду такого навчання або до закінчення третього календарного року від року, коли закінчується таке навчання, сума, сплачена як компенсація вартості навчання, прирівнюється до додаткового блага, наданого такому працівнику, і підлягає оподаткуванню ПДФО за ставкою 18%.

При заповненні Податкового розрахунку за формою № 1ДФ податковий агент зобов’язаний керуватися Порядком № 4 (затвердженим наказом Мінфіну України від 13.01.2015 р. № 4). Так, оплата вартості навчання та визнання цієї оплати додатковим благом мають бути відображені в податковому розрахунку за формою № 1ДФ. За ознакою доходів «145» у формі № 1ДФ показують суму, сплачену роботодавцем на користь вітчизняних вищих та професійно-технічних навчальних закладів за фізособу для її підготовки чи перепідготовки. А от якщо вся виплачена сума за навчання чи її частина підлягатиме оподаткуванню, слід буде такі суми відобразити у формі № 1ДФ за ознакою доходів «126».

Військовий збір

Відповідно до пп. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 р. ХХ ПКУ об’єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені ст. 163 ПКУ.

Згідно з п. 163.1 ст. 163 ПКУ об’єктом оподаткування резидента є:

• загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід;
• доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання);
• іноземні доходи − доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Отже, відповідно до пп. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 р. ХХ ПКУ із суми, яка оподатковується ПДФО як додаткове благо, слід утримати військовий збір за ставкою 1,5%.