Авансовий внесок, сплачений у зв’язку з нарахуванням та сплатою дивідендів, є невід’ємною частиною податку на прибуток. Він не може розцінюватися як податок, який справляється під час репатріації дивідендів. Тому в разі виплати дивідендів юридичній особі, яка не є резидентом України, підприємство — емітент корпоративних прав повинно не лише перерахувати до держбюджету України авансовий внесок з податку на прибуток, а ще й податок з доходу нерезидента (так званий податок на репатріацію). Відповідно нерезидент отримає суму дивідендів, зменшену на суму цього податку. Детальніше про оподаткування дивідендів за таких умов – далі.
Загальні правила
Порядок оподаткування дивідендів, виплачених на користь юросіб − нерезидентів, визначено в п. 141.4 Податкового кодексу України (далі − ПКУ; пп. 57.11.5 ПКУ).
Дивіденди, виплачені емітентом-резидентом на користь нерезидента, вважаються доходом цього нерезидента із джерелом їх походження з України. Оскільки функції податкового агента покладено на резидента, саме він із суми такої виплати утримує податок за ставкою в розмірі 15%. Податок сплачується до бюджету під час такої виплати та за її рахунок за умови, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати.
Нагадаємо, що нерезидентами є іноземні компанії, організації, утворені відповідно до законодавства інших держав, їх зареєстровані (акредитовані або легалізовані) відповідно до законодавства України філії, представництва та інші відокремлені підрозділи з місцезнаходженням на території України; дипломатичні представництва, консульські установи та інші офіційні представництва інших держав і міжнародних організацій в Україні; фізичні особи, які не є резидентами України.
Застосування міжнародних договорів
Порядок застосування міжнародних договорів України про уникнення подвійного оподаткування стосовно повного або часткового звільнення від оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх погодження з України викладено у ст. 103 ПКУ.
Особа, яка вважається податковим агентом нерезидента, має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.
Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом податковому агенту документа, який підтверджує статус податкового резидента. Таким документом є довідка (або її нотаріально засвідчена копія), яка підтверджує його нерезидентський статус, а також інші документи, передбачені міжнародним договором України (п. 103.2 ПКУ).
Однак на сплату авансового внеску з податку на прибуток дія міжнародних договорів не поширюється. Сума дивідендів, що підлягає виплаті, не зменшується на суму авансового внеску, а тому в разі виплати дивідендів своїм засновникам-нерезидентам емітент нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку на прибуток за ставкою 18% за правилами, встановленими п. 57.11 ПКУ.
Як бачимо, по суті, нерезидент самостійно не сплачує податок, а лише за фактом отримує зменшену суму доходу на цей податок. Відповідальність за повноту утримання та своєчасність перерахування до бюджету податку в такому випадку п. 137.3 ПКУ покладає на платників, які здійснюють відповідні виплати.
Оподаткування дивідендів, що виплачують в іноземній валюті, має свою специфіку та контролюється Нацбанком.
