Питання встановлення строків амортизації часто викликає труднощі, адже саме вони визначають обсяг витрат та впливають на фінансовий результат підприємства. Хоча порядок нарахування амортизації регулюється НП(С)БО 7, податкове законодавство встановлює власні мінімально допустимі межі, яких потрібно дотримуватися незалежно від особливостей використання активу. Як правильно обрати строк корисного використання для основних засобів, що були в експлуатації, та як уникнути помилок під час узгодження бухгалтерських і податкових норм – далі.
Строки корисного використання
Відповідно до пп. 14.1.3 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) амортизація – це систематичний розподіл вартості основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, що амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації).
Підпунктом 138.3.3 ПКУ встановлені мінімально допустимі строки амортизації основних засобів та інших необоротних активів (крім випадку застосування виробничого методу нарахування амортизації).
Якщо строки корисного використання (експлуатації) об’єкта ОЗ в бухгалтерському обліку менше мінімально допустимих строків амортизації основних засобів та інших необоротних активів, то для розрахунку амортизації використовуються строки, встановлені пп. 138.3.3 ПКУ.
У разі коли строки корисного використання (експлуатації) об’єкта основних засобів в бухгалтерському обліку дорівнюють або є більшими, ніж ті, що встановлені пп. 138.3.3 ПКУ, то для розрахунку амортизації використовуються строки корисного використання, встановлені в бухгалтерському обліку.
Нарахування амортизації
Пунктом 23 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» (далі – НП(С)БО 7), затвердженого наказом Мінфіну від 27.04.2000 р. № 92, визначено що нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об’єкта, який встановлюється підприємством (у розпорядчому акті) при визнанні цього об’єкта активом (при зарахуванні на баланс), і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації.
У податковому обліку мінімально допустимий строк амортизації (крім випадку застосування виробничого методу нарахування амортизації) вартості придбаного (безоплатно отриманого) основного засобу, що був у використанні, встановлюється підприємством (у розпорядчому акті) при визнанні цього об’єкта активом (при зарахуванні на баланс), однак він не може бути меншим за мінімально допустимі строки, визначені пп. 138.3.3 ПКУ.
