Поки в країні триває війна, людей з інвалідністю стає дедалі більше. Багато тих, кого звільнили зі служби у війську, можуть повернутися на попереднє місце роботи. Проте існують випадки, коли стан здоров’я перешкоджає виконувати передбачені посадою обов’язки. Як в такому разі діяти роботодавцю та на що може розраховувати працівник – далі.
Підстави для звільнення
Факт встановлення інвалідності людині не може розглядатися роботодавцем як підстава для її звільнення з роботи. Звільнення працівника/ці у разі встановлення йому (їй) інвалідності можливе лише у певних випадках.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21 березня 1991 року № 875-XII (далі – Закон № 875) відмова в укладенні трудового договору або в просуванні по службі, звільнення за ініціативою адміністрації, переведення особи з інвалідністю на іншу роботу без її згоди з мотивів інвалідності не допускається. Проте можливі винятки, коли за висновком медико-соціальної експертизи стан здоров’я працівника/ці перешкоджає виконанню професійних обов’язків, загрожує здоров’ю і безпеці праці інших осіб або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує погіршенню здоров’я осіб з інвалідністю.
Обов’язки працедавця стосовно працівника з інвалідністю
Після отримання висновку МСЕК про умови і характер праці працівника/ці, якому (якій) встановлено інвалідність, роботодавець зобов’язаний розглянути можливість створення для нього (неї) належних умов праці. При створенні робочого місця для особи з інвалідністю необхідно враховувати особливі потреби людини, а також рекомендації медико-соціальної експертної комісії. Коли роботодавець створює відповідні умови праці для людини з інвалідністю, вона концентрується на тих якостях, якими вона володіє. Така людина проявляє більшу соціальну активність, прагне займатись суспільно значущою роботою, комфортно почувається в колективі, прагне до розвитку та самореалізації.
Рішення роботодавця про звільнення працівника/ці у разі встановлення інвалідності буде вважатися правомірним лише тоді, коли йому (їй) за характером діяльності не можливо створити умови праці відповідно до висновку МСЕК або прийнято рішення про переведення на іншу роботу (посаду).
Стаття 19 Закону № 875 встановлює обов’язок роботодавців забезпечити виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4% середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік – для роботодавців, у яких працює понад 25 осіб, і в кількості одного робочого місця – для роботодавців, у яких працює від 8 до 25 осіб.
За невиконання нормативу роботодавці згідно зі ст. 20 Закону № 875 повинні сплачувати адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте нею – з чисельністю 15 і більше працівників, або половини середньої річної заробітної плати – з численністю від 8 до 15 працівників.
Посадові особи роботодавця за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю можуть бути притягнуті до адміністративної відповідальності у формі штрафу від 10 до 20 нмдг (170–340 грн) відповідно до ч. 2 ст. 188-1 КпАП.
