Огляд законодавства

03 – 07 вересня 2018 року. Уряд ухвалив заходи, спрямовані на детінізацію трудових відносин

Кабінет Міністрів України ухвалив розпорядження «Про заходи, спрямовані на детінізацію відносин у сфері зайнятості населення». Документ передбачає проведення Державною службою України з питань праці, Державною фіскальною службою України, Пенсійним фондом України, Національною поліцією України, іншими центральними органами виконавчої влади спільно з органами місцевого самоврядування комплексних заходів, спрямованих на детінізацію ринку праці та вдосконалення контролю за оформленням трудових відносин із найманими працівниками.

Крім того, передбачається посилення координації органів державної влади щодо проведення роз’яснювальної роботи, здійснення заходів для виявлення фактів застосування незадекларованої праці, а також перегляд актів органів виконавчої влади та внесення до них змін з метою посилення контролю за оформленням трудових відносин.

Міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади доручається переглянути власні нормативно-правові акти та внести до них зміни з метою посилення контролю за оформленням трудових відносин із найманими працівниками під час реалізації наданих повноважень.

Планується, що розпорядження Уряду сприятиме підвищенню ефективності державної політики щодо захисту трудових прав людей, зменшенню застосування незадекларованої праці та посиленню дисципліни сплати податків і єдиного соціального внеску.

Державна фіскальна служба України в індивідуальній податковій консультації «Щодо питань віднесення до складу документально підтверджених витрат фізичної особи – підприємця витрат, пов’язаних з розрахунково-касовим обслуговуванням (технічним та сервісним обслуговуванням РРО)» від 29.08.2018 р. № 3763/С/99-99-13-01-02-14/ІПК розглянула запит платника податку щодо віднесення до складу документально підтверджених витрат ФОП витрат, пов’язаних з розрахунково-касовим обслуговуванням (технічним та сервісним обслуговуванням РРО).

Представники фіскального відомства вказали на те, що ФОП-загальносистемник має право включати до складу документально підтверджених витрат витрати, пов’язані з розрахунково-касовим обслуговуванням (технічним та сервісним обслуговуванням РРО), по факту їх понесення на підставі підтверджувальних документів та за умови реєстрації РРО у встановленому порядку.

Державна фіскальна служба України в індивідуальній податковій консультації «Про податок на додану вартість» від 23.08.2018 р. № 3666/6/99-99-15-03-02-15/ІПК розглянула та прокоментувала таку ситуацію.

Постачальник отримав аванс за товар № 1 і склав податкову накладну. Надалі контрагенти домовилися припинити зобов’язання постачальника з постачання товару № 1 і зарахувати аванс у рахунок оплати товару № 2. При цьому товар № 2 вже відвантажили, але покупець його ще не оплатив. Аванс покупцеві продавець не повертатиме.

У такому випадку, зауважили представники фіскального відомства, на дату досягнення домовленості постачальник може скласти розрахунок коригування до податкової накладної, яку склав на дату отримання авансу, та зменшити нараховану суму податкових зобов’язань із ПДВ. Розрахунок коригування він складає на дату підписання документа, на підставі якого кошти, отримані за товар № 1, зарахують у рахунок оплати вартості товару № 2. Такий розрахунок коригування реєструє отримувач товару. Для постачальника зареєстрований розрахунок коригування є підставою зменшити нараховані податкові зобов’язання.

За договором № 2 товар уже поставлений і на дату відвантаження постачальник склав відповідну податкову накладну. Тому за фактом зарахування авансу за товар № 1 в рахунок оплати товару № 2 податкову накладну не складають.

Такий порядок коригування податкових зобов’язань застосовують незалежно від того, один чи різні договори передбачають постачання товарів, підсумували представники фіскального відомства.

Державна фіскальна служба України в індивідуальній податковій консультації «Про обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками» від 31.08.2018 р. № 3793/6/99-99-12-02-02-15/ІПК відповіла на питання, чи є цистерни бензовозів та підземні/наземні резервуари, які розташовані на відкритій території, а не у приміщеннях підприємства, частиною акцизного складу та чи мають бути обладнані витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.

Податківці зауважили, що акцизний склад – спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі – приміщення), розташовані на митній території України, зокрема там, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, навантаження-розвантаження, зберігання пального (крім скрапленого, газу природного, бензолу, метанолу), за винятком приміщень для навантаження-розвантаження, зберігання пального виключно для потреб власного споживання пального розпорядником акцизного складу (п.п. 14.1.6 ПКУ).

Отже, резервуари, які використовуються для навантаження-розвантаження, зберігання пального виключно для потреб власного споживання пального, не є акцизним складом.

Якщо частиною операційної діяльності є операції, пов’язані із заправкою паливом техніки сторонніх організацій, то підприємство мусить створити акцизний склад, а всі резервуари, які використовуються для навантаження-розвантаження, зберігання такого пального є частиною акцизного складу. Такі акцизні склади з 01.01.2019 р. повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками, які зареєстровані в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального в резервуарі.

Державна фіскальна служба України в індивідуальній податковій консультації «Щодо правильності відображення заокруглень у відповідних розрахункових документах при розрахунку вартості проїзду залізничним транспортом і порядку оподаткування ПДВ у зв’язку із здійсненням таких заокруглень» від 23.08.2018 р. № 3707/6/99-99-15-03-02-15/ІПК нагадала, що з 1 липня 2018 року набрала чинності постанова Правління НБУ «Про оптимізацію обігу монет дрібних номіналів» від 15.03.2018 р. № 25, яка у випадку відсутності монет дрібних номіналів вимагає проводити заокруглення загальних сум у чеках РРО та інших документах.

У зв’язку з цим суб’єкти господарювання можуть додатково друкувати в реквізитах розрахункових документів загальну вартість придбаних товарів (отриманих послуг) у межах фіскального чеку таким чином:

  • після рядка 7 фіскального чеку перед рядком 8 фіскального чеку додати нові рядки «Загальна вартість придбаних товарів (отриманих послуг) за чеком до заокруглення» та «заокруглена знижка/заокруглена надбавка»;
  • в рядку 8 фіскального чеку «СУМА» зазначати «Загальна вартість придбаних товарів (наданих послуг) за чеком після заокруглення». Саме вказана сума вважається сумою розрахунку за відповідним розрахунковим документом.

Щодо суми (до чи після заокруглення), яка з розрахункових документів повинна потрапляти до підсумку розрахункових операцій фіскального звітного чеку (z-звіту) та чеку х-звіту, то до підсумку розрахункових операцій z-звіту та х-звіту має потрапляти загальний підсумок розрахункових операцій за реалізовані товари (надані послуги), тобто сума з розрахункових документів після заокруглення.

Якщо говорити про оподаткування ПДВ, то його ставка становить 20%, 7% бази оподаткування та додається до ціни товару/послуги (пп. 194.1.1 ПКУ).

При цьому база оподаткування ПДВ операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів та обмежень, установлених п. 188.1 ПКУ.

Отже, нормами ПКУ чітко визначено порядок формування бази оподаткування та податкових зобов’язань із ПДВ. При цьому нормами ПКУ не передбачено врахування будь-яких заокруглень, здійснених платником податку при розрахунках з покупцями, при визначенні бази оподаткування ПДВ.

Відповідно до цього, у податковій накладній, складеній платником ПДВ за щоденними підсумками, відображається сума ПДВ, обрахована таким платником податку виходячи із бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 188.1 ПКУ.

Державна фіскальна служба України в індивідуальній податковій консультації «Щодо визначення об'єкта оподаткування платником єдиного податку четвертої групи» від 02.08.2018 р. № 3399/6/99-99-12-02-03-15/ІПК на запитання товариства – платника єдиного податку 4 групи щодо можливості в договорі суборенди землі з фермерським господарством, який також є платником єдиного податку 4 групи та в якого земля приватної власності знаходиться в оренді, передбачити умову щодо включення орендованих земельних ділянок в податкову декларацію товариства, щоб при цьому відповідні земельні ділянки не включалися в декларацію фермерського господарства, однозначно відповідає, що така умова буде суперечити нормам ПКУ.

Так, згідно з п.п. 295.9.6 ПКУ платник податків у разі надання сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду в оренду іншому платнику податку враховує орендовану площу земельних ділянок у своїй декларації, а в декларації орендаря така земельна ділянка не враховується.

Отже, фермерське господарство як орендодавець земельних ділянок має врахувати площу таких земель у своїй податковій декларації, а в товариства як орендаря податкові зобов'язання зі сплати єдиного податку з орендованих земель не виникають.

На тему
Запит прийнято!
Найближчим часом з вами зв’яжеться наш спеціаліст.
Гарного вам дня!
Запит не прийнято.
Ви можете зв'язатися з представниками «Де Візу» за тел. +38 (044) 279-0000
Гарного вам дня!
Долучайся до
команди "De Visu"
Ми переконані, що успіх нашого бізнесу залежить від працівників, тому ми заохочуємо кожного з них до розкриття власного потенціалу та здібностей.

Якщо ви відповідальні, орієнтовані на досягнення високих результатів своєї діяльності та прагнете до постійного розвитку й самовдосконалення, запрошуємо вас приєднатися до нашої команди.

дізнатися більше
112
працівників наразі в усіх філіях "De Visu" Group
Кар'єра