Державна фіскальна служба України (далі − ДФСУ) в листі «Щодо використання реєстраторів розрахункових операцій» від 27.05.2016 р. № 5585/С/99-99-22-07-03-14 надала роз’яснення щодо застосування реєстраторів розрахункових операцій (далі − РРО) фізособами-підприємцями на спрощеній системі оподаткування.
Так, контролери нагадали: у разі перевищення в календарному році обсягу доходу понад 1,0 млн грн застосування РРО для такого платника єдиного податку (далі − єдинник) є обов’язковим. Застосування РРО розпочинається з першого числа першого місяця кварталу, наступного за виникненням такого перевищення, і продовжується в усіх наступних податкових періодах протягом дії свідоцтва єдинника.
Водночас фахівці ДФСУ наголосили: у разі переходу єдинника другої групи на сплату інших податків і зборів й обрання з наступного календарного року повторно спрощеної системи оподаткування дохід за попередній звітний період вважатиметься доходом такого платника.
Державна фіскальна служба України в листі «Щодо реєстрації як платник акцизного податку з реалізації пального у разі заміни масла під час технічного обслуговування та ремонту автомобілів» від 30.05.2016 р. № 11785/6/99-99-12-03-03-15 вказала: суб’єкти господарювання, що здійснюють заміну масла двигуна при технічному обслуговуванні та ремонті автотранспорту, не підлягають реєстрації як платники акцизного податку з реалізації пального.
Контролери пояснили, що під час надання відповідних послуг указаний підакцизний товар (продукція) використовується як витратний матеріал, тобто безпосередньо реалізація підакцизних товарів не відбувається.
Державна фіскальна служба України в листі «Щодо податкового (звітного) періоду виробника сільськогосподарської продукції, який із 01.01.2016 р. перейшов зі сплати єдиного податку четвертої групи на загальну систему оподаткування» від 31.05.2016 р. № 11819/6/99-99-15-02-02-15 роз’яснила: якщо виробник сільськогосподарської продукції, який із 01.01.2016 р. перейшов зі сплати єдиного податку четвертої групи на загальну систему оподаткування, отримав за підсумками попереднього звітного (податкового) року дохід від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва в розмірі не менш як 50% загальної суми доходу, то він може для цілей обкладення податком на прибуток використовувати річний податковий період, котрий розпочинається з 1 липня поточного звітного року й закінчується 30 червня наступного звітного року.
Такому платнику слід подати окремо Податкову декларацію з податку на прибуток підприємств, форма якої затверджена наказом Мінфіну від 20.10.2015 р. № 897 (далі − Декларація), за період із 01.01.2016 р. по 01.07.2016 р., а починаючи із 1 липня 2016 року можна застосовувати річний податковий період, який починається 1 липня поточного звітного року й закінчується 30 червня наступного звітного року.
Крім того, із метою ідентифікації виробника сільськогосподарської продукції під час складання Декларації в полі 9 «Особливі відмітки» проставляється позначка щодо належності його до відповідної категорії. У випадку застосування виробником сільськогосподарської продукції податкового (звітного) періоду, який розпочинається з першого календарного дня податкового (звітного) періоду й закінчується останнім календарним днем податкового (звітного) періоду, тобто з 1 січня по 31 грудня звітного року, позначка в полі 9 «Особливі примітки» Декларації щодо належності до категорії виробника сільськогосподарської продукції не проставляється. При цьому порядок обчислення та сплати податку на прибуток здійснюється таким підприємством на загальних підставах.
Національний банк України затвердив постанову «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» від 07.06.2016 р. № 342. Цим документом:
1. Зменшено норму обов’язкового продажу надходжень в Україну в іноземній валюті на користь юридичних осіб із 75% до 65%.
2. Підвищено максимальну суму продажу готівкової іноземної валюти й банківських металів із 6 до 12 тис. грн в еквіваленті. Окрім того, обмеження щодо суми операції з продажу банківських металів не поширюватиметься на монети, вироблені з дорогоцінних металів (у т.ч. інвестиційні монети України).
3. Клієнтам банків дозволено знімати з рахунків готівку в іноземній валюті й банківських металах на суму до 100 тис. грн на добу замість 50 тис. Також знято обмеження на обсяг видачі готівки в національній валюті, яке досі становило 500 тис. грн на добу.
4. Ухвалено рішення дозволити репатріацію дивідендів, нарахованих іноземним інвесторам за 2014–2015 рр.
Зазначені вище норми, крім змін щодо репатріації дивідендів, набувають чинності 09.06.2016 року і діють до 14.09.2016 року включно. Норми стосовно репатріації дивідендів чинні з 13.06.2016 року.
Національний банк України (далі − НБУ) постановою Правління «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України» від 07.06.2016 р. № 341 (далі – Постанова № 341) спростив порядок проведення валютно-обмінних операцій. Зміни, зазначені в згаданій постанові, набувають чинності 15.06.2016 року.
Так, банки та фінансові установи, які здійснюють обмін валют, відтепер можуть змінювати курси купівлі та продажу іноземної валюти протягом операційного (робочого) дня. Це дозволить знизити для них ризики, які можуть виникати в результаті змін ринкової кон’юнктури впродовж дня, і, як наслідок, зменшити спред між курсами купівлі та продажу іноземної валюти.
Тепер буде дозволено встановлювати різні курси купівлі та продажу іноземної валюти в касі банку, фінансової установи, їх відокремлених підрозділах, пунктах обміну валюти, які розташовані за різними адресами. Завдяки цьому банки та фінансові установи зможуть краще реагувати на регіональні особливості валютного ринку.
Під час здійснення готівкових операцій конвертації однієї іноземної валюти в іншу банкам дозволено використовувати власний комерційний курс, а не офіційний курс НБУ.
Крім того, розширено перелік іноземних валют, які банки та фінустанови можуть конвертувати. Відтепер вони вправі здійснювати конвертацію готівки іноземної валюти не лише 1-ї групи, а й 2-ї Класифікатора іноземних валют.
Також Постановою № 341 спрощено документообіг під час проведення валютообмінних операцій. Як і раніше, фізособа, котра бажає придбати іноземну валюту, повинна пред’явити документ, що посвідчує особу та її резидентність. Але відтепер касир має копіювати сторінки відповідного документа й зберігати копії в документах дня лише у випадках, коли сума купівлі іноземної валюти перевищує 150 тис. грн. Це дозволить зменшити витрати банків і фінустанов на проведення валютообмінних операцій та пришвидшити їх для клієнтів.
Національний банк України ухвалив постанову «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України» від 07.06.2016 р. № 339, лібералізувавши деякі вимоги до валютних операцій з оплати робіт, послуг, прав інтелектуальної власності нерезидентів. Постанова набрала чинності 09.06.2016 року.
Цією постановою внесено зміни до постанови Правління НБУ «Про переказування коштів у національній та іноземній валюті на користь нерезидентів за деякими операціями» від 30.12.2003 р. № 597 та затвердженого нею Положення про порядок видачі резидентам погодження НБУ на проведення окремих операцій, відповідно до яких:
а) звільнено від необхідності одержання акта цінової експертизи Державного інформаційно-аналітичного центру моніторингу зовнішніх товарних ринків, який засвідчує відповідність контрактних цін на роботи, послуги, права інтелектуальної власності, які є предметом договору, кон’юнктурі ринку, або погодження НБУ на проведення окремих операцій:
- платежів резидентів-позичальників на користь Європейського банку реконструкції та розвитку (далі − ЄБРР), Міжнародного банку реконструкції та розвитку (далі − МБРР) згідно з договорами про підготовку проектів у державному, комунальному чи приватному секторі, щодо яких ці банки розглядають можливість надання фінансування, та в межах реалізації будь-яких інших (не лише кредитних) угод із ЄБРР і МБРР;
- платежів резидентів-позичальників за контрактами на виконання робіт і/або надання послуг для потреб указаних проектів за рахунок фінансування МБРР, а також для потреб відповідних проектів за рахунок фінансування ЄБРР, що укладені відповідно до політики та правил ЄБРР щодо закупівель;
б) звільнено від необхідності обов’язкового перекладу українською мовою та нотаріального засвідчення документів, які подаються резидентами до банків для проведення операцій з оплати робіт, послуг, прав інтелектуальної власності нерезидентів, і документів, які подаються резидентами до НБУ для одержання погодження;
в) зменшено перелік документів, необхідних для отримання резидентом погодження НБУ на здійснення окремих операцій з оплати робіт, послуг, прав інтелектуальної власності нерезидентів. Зокрема, з такого переліку вилучено оригінал або копію калькуляції витрат наданих послуг, виконаних робіт, засвідченої нерезидентом (не подається для отримання погодження на оплату та в користування прав інтелектуальної власності).
Міністерство соціальної політики України у своєму листі «Щодо ведення табеля обліку використання робочого часу мобілізованого працівника та тривалості відпусток деяким категоріям працівників» від 05.06.15 р. № 225/06/18615 повідомило: якщо працівник, який має право на соціальну додаткову відпустку, передбачену ст. 19 Закону про відпустки, не виявив бажання скористатись нею протягом декількох років, то порушення законодавства про відпустки з боку роботодавця не вбачають і, відповідно, немає підстав для притягнення останнього до відповідальності. Заборона щодо ненадання відпусток повної тривалості протягом двох років поспіль (див. ч. 5 ст. 11 Закону про відпустки) стосується лише щорічних відпусток.
Водночас невикористання соцвідпустки упродовж декількох років за власним бажанням працівника не позбавляє його права на використання такої відпустки за попередні роки, а в разі звільнення незалежно від підстав йому мають виплатити компенсацію за всі невикористані дні відпустки згідно зі ст. 24 Закону про відпустки.
Законодавством України не передбачено строку давності, після спливу якого втрачається право на додаткову соціальну відпустку працівникам, які мають дітей або повнолітню дитинуінваліда.
Стосовно використання працівником невикористаної за декілька попередніх років соцвідпустки в поточному році поспіль, то зазначене питання мають вирішувати за угодою між працівником і роботодавцем.
