Верховна Рада України ухвалила Закон України «Про фінансову реструктуризацію» (законопроект № 3555).
Зазначений Закон визначає умови та порядок проведення процедури добровільної фінансової реструктуризації боржника та особливості проведення процедури досудової санації боржника із вжиттям заходів, передбачених відповідним Законом.
Також Законом встановлено, що фінансова реструктуризація здійснюється з метою:
- сприяння відновленню господарської діяльності боржників, які перебувають у критичному фінансовому стані, шляхом реструктуризації їхніх грошових зобов’язань та/або їхньої господарської діяльності;
- підтримки стабільності фінансової системи;
- забезпечення доступу боржників до фінансування для відновлення їхньої господарської діяльності.
Процедура фінансової реструктуризації застосовується до реструктуризації господарської діяльності й активів боржника, у т.ч. тих, що розміщені за межами території України, і до грошового зобов’язання боржника, включаючи таке, що виникло на підставі договорів, які регулюються іноземним законодавством.
Кабінет Міністрів України затвердив постанову «Про затвердження Порядку здійснення фото-, відеофіксації митних та інших формальностей, які проводяться контролюючими органами» від 08.06.2016 р. № 370 (далі − Постанова № 370), яка набирає чинності 01.07.2016 року.
Постановою № 370 передбачається запровадження фото- й відеофіксації проведення митних формальностей, зокрема, огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів й інших формальностей, що проводяться державними контролюючими органами.
Так, обов’язкові фото- й відеофіксація під час проведення формальностей митними й іншими контролюючими органами впроваджуватимуться поетапно шляхом використання посадовими особами митниць індивідуальних портативних відеокамер (відеореєстраторів) у міру забезпечення ними відповідних підрозділів.
У підсумку передбачається впровадження обов’язкової відеофіксації огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів у пунктах пропуску через державний кордон, у зонах митного контролю внутрішніх митниць, а також під час виконання міжвідомчими мобільними групами заходів із попередження та виявлення фактів порушень законодавства з питань державної митної справи.
Також передбачено прикріплення відеозаписів до митних декларацій за допомогою функціоналу автоматизованої системи митного оформлення Державної фіскальної служби України (далі − ДФСУ). Зокрема за результатами проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, під час якого здійснювалися фото-, відеофіксація, посадова особа органу доходів і зборів забезпечує:
- унесення до актів про проведення огляду їх електронних копій достовірних і повних відомостей про здійснення фотографування, відеозйомки;
- збереження файлів із результатами здійснення фото- та/або відеозйомки на сервері ДФСУ і прикріплення таких файлів за наявності технічної можливості до митних декларацій або до інформації про переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України.
Державна фіскальна служба України в підкатегорії 101.17 «ЗІР» роз’яснила, як у податковій накладній відображати дані стосовно зворотної (заставної) тари.
Так, до розділу А податкової накладної (далі − ПН) вносяться узагальнюючі дані за операціями, на які складається така ПН, зокрема:
- у рядку I зазначається загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку на додану вартість (далі − ПДВ);
- у рядку Х зазначаються дані щодо зворотної (заставної) тари.
Вартість тари визначається в договорі (контракті) як зворотна (заставна) і не включається до бази оподаткування.
Тобто дані щодо зворотної (заставної) тари, зазначені в рядку Х розділу А, не враховуються в загальній сумі коштів, що підлягають сплаті з урахуванням ПДВ (рядок I розділу А ПН).
Державна фіскальна служба України в листі «Про сплату акцизного податку при здійсненні оптової торгівлі паливом і про відображення реалізації (оптової торгівлі) палива після 01.03.2016 року в декларації акцизного податку» від 09.06.2016 р. № 12691/6/99-99-12-03-03-15 нагадала: відповідно до п. 49.21 Податкового кодексу України (далі − ПКУ) платники, визначені пп. 212.1.15 ПКУ (тобто особи, котрі реалізують паливо), а також платники, які мають чинні (у т.ч. призупинені) ліцензії на право провадження діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством, зобов’язані за кожен установлений ПКУ звітний період подавати податкові декларації незалежно від того, чи провадили такі платники господарську діяльність у звітному періоді, чи ні.
Тож, до набрання чинності новою формою декларації платники акцизного податку, визначені пп. 212.1.15 ПКУ, незалежно від того, чи провадили вони господарську діяльність у звітному періоді, повинні подати податкові декларації з акцизного податку за чинною формою декларації, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 23.01.2015 р. № 14, до контролюючого органу за основним місцем обліку.
За відсутності об’єкта обкладення акцизним податком декларація подається такими платниками шляхом заповнення титульного аркуша до неї (без заповнення р. 05), заповнення рядків 15 та 16 додатка 1 до декларації з нулями та перенесення їх до розділу В самої декларації (графа В 1).
У разі виникнення об’єкта оподаткування, тобто наявності операцій із реалізації будь-яких обсягів палива понад обсяги, визначені пп. 213.1.12 ПКУ, платники податку з його реалізації повинні задекларувати ці зобов’язання шляхом заповнення додатка 1 до декларації та перенесення суми податкового зобов’язання до розділу В самої декларації (графа В 1).
Міністерство екології та природних ресурсів України наказом «Про затвердження форм звітності щодо обліку запасів корисних копалин та інструкцій з їх заповнення» від 14.03.2016 р. № 97 затвердило форми звітності щодо обліку запасів корисних копалин, а саме:
- форму звітності № 5-ГР (тверді горючі, металічні та неметалічні корисні копалини) (річна) «Звітний баланс запасів корисних копалин за 20 ____ рік» − подається до 05 лютого наступного за звітним року до Держгеонадр користувачами надр, визначеними ст. 13 Кодексу України про надра, що здійснюють користування надрами на підставі та в межах родовища (ділянки), визначеного (визначеної) спеціальним дозволом на користування надрами;
- форму звітності № 6-ГР (нафта, природний газ, конденсат, етан, пропан, бутан, гелій) (річна) «Звітний баланс запасів корисних копалин за 20 ___ рік» − подається до 5 лютого наступного за звітним року до Держгеонадр користувачами надр, визначеними абз. 15 ст. 1 Закону України «Про нафту і газ», що здійснюють користування надрами на підставі та в межах ділянки (родовища) нафтогазоносних надр, визначеної спеціальним дозволом на користування нафтогазоносними надрами;
- форму звітності № 7-ГР (підземні води) (річна) «Звітний баланс використання підземних вод за 20 ____ рік» − подається до 20 січня наступного за звітним року до Держгеонадр користувачами надр, визначеними ст. 13 Кодексу України про надра, що здійснюють користування надрами на підставі та в межах ділянки (родовища) надр, визначеної (визначеного) спеціальним дозволом на користування надрами.
Національний банк України затвердив постанову «Про затвердження змін до Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах» від 14.06.2016 р. № 346 (далі − Постанова № 346), за якою:
- приведено норми Інструкції про порядок відкриття, використання й закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління НБУ від 12.11.2003 р. № 492, у відповідність до нових вимог законодавства України;
- скасовано вимоги щодо подання до банку під час відкриття рахунків:
а) юридичними особами, котрі зареєстровані після 1 січня 2016 року, − копій установчих документів;
б) партіями/місцевими організаціями партії − копій свідоцтв про їх реєстрацію;
- визначено порядок відкриття ліквідатором поточного рахунку на ім’я фізичної особи − банкрута;
- надано право фізичній особі під час отримання адміністративних послуг використовувати власні ідентифікаційні дані, одержані обслуговуючим банком при здійсненні його ідентифікації та верифікації.
Постанова № 346 набирає чинності 16.06.2016 року.
Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в постанові від 08.06.2016 р. у справі № 6-330цс16 дійшла висновку, що з урахуванням ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 р. № 1023-XII умови договору кваліфікуються як несправедливі, якщо вони:
- порушують принцип добросовісності;
- призводять до істотного дисбалансу договірних прав й обов’язків сторін;
- завдають шкоди споживачеві.
