Верховна Рада України ухвалила Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 22.05.15 р. № 484-VIII, який набуде чинності 1 вересня цього року. Законом Парламент змінив правила справляння та розміри судового збору.
Зокрема, у цивільних справах встановлено різні розміри судового збору для юридичних та фізичних осіб. При цьому для юросіб-позивачів у цивільному спорі скасували верхню межу збору. Тож юрособа за подання цивільного позову сплачуватиме 1,5% ціни позову, але не менше однієї мінзарплати, а фізособа (у т.ч. фізособа-підприємець) — 1% ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінзарплати та не більше 5 мінімальних зарплат.
Окрім цього, скорочено перелік позивачів, яких звільнено від сплати судового збору, та уточнено підстави для його повернення.
Державна фіскальна служба України роз’яснила: фізособи – підприємці, що є платниками єдиного податку, які протягом звітного періоду не отримували доходів та не мають об’єктів оподаткування, що підлягають декларуванню, зобов’язані подавати податкову декларацію платника єдиного податку – фізособи – підприємця (див. Категорію 107.08 Загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу).
Це обґрунтовано ось чим: якщо іншими розділами Податкового кодексу України (далі — ПКУ) визначається спеціальний порядок адміністрування окремих податків, зборів, платежів — використовуються правила, визначені в іншому розділі (п. 40.1 ПКУ). А відповідно до п. 49.18 ПКУ фізособи – підприємці – єдинники І та ІІ груп подають декларації протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року, єдинники ІІІ групи — протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).
До того ж, визначення доходу здійснюють для цілей обкладення єдиним податком та для надання права суб’єкту господарювання зареєструватися платником єдиного податку та/або перебувати на спрощеній системі оподаткування.
Державна фіскальна служба України роз'яснила: при відчуженні об'єкта нерухомості, розташованого на території ВЕЗ 'Крим', ПДВ не справляється. За цими операціями у резидента — платника ПДВ не виникає об'єкта обкладення ПДВ незалежно від того, є покупець резидентом чи нерезидентом (п.п. 186.2—186.4 ПКУ). Таке твердження наведено в листі ДФСУ «Про обкладення ПДВ операцій з відчуження об'єкта нерухомого майна, розташованого на території ВЕЗ «Крим» від 28.05.15 р. № 11250/6/99-99-19-03-02-15.
Але продавець зобов'язаний нарахувати зобов'язання за товарами/послугами, необоротними активами, при купівлі (виготовленні) яких фіксували податковий кредит, якщо їх починають використовувати в неоподатковуваних операціях (п. 198.5 ПКУ). Базу оподаткування визначають за п. 189.1 ПКУ.
Місцем постачання об'єктів нерухомості (у тому числі тих, що будуються) і послуг, пов'язаних з нерухомим майном, є фактичне місцезнаходження об'єктів на момент їх постачання (п. 186.1 ПКУ).
На думку фіскалів, ВЕЗ «Крим» знаходиться за межами митної території України. При цьому вони спираються на ст. 9 Митного кодексу України (далі — МКУ), згідно з якою для цілей застосування р. V і IX МКУ території вільних митних зон вважають такими, що знаходяться за межами України.
У межах ВЕЗ «Крим» створено вільну митну зону. За своїм функціональним типом вона є одночасно вільною митною зоною комерційного, сервісного та промислового типу згідно зі ст. 430 МКУ (п. 3.2 Закону України 'Про створення вільної економічної зони «Крим» і про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України' від 12.08.14 р. № 1636-VII).
Державна фіскальна служба України роз’яснила, за яких умов неприбуткові установи, зокрема палац дитячої творчості, можуть продавати квитки на концертно-видовищні заходи без застосування РРО (див. лист ДФС України 'Щодо застосування РРО' від 11.02.15 р. № 2725/6/99-99-19-02-02-15).
Без РРО можна обійтися, якщо розрахунки у касах підприємств, установ та організацій усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, відбуваються з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою (за наявності).
Міністерство фінансів України об’єднало коди бюджетної класифікації з податку на прибуток підприємств (див. наказ Мінфіну України «Про затвердження змін до бюджетної класифікації» від 20.07.15 р. № 651).
Відтепер податок на прибуток та авансовий внесок з цього податку будуть обліковувати за одним кодом бюджетної класифікації. Відповідні зміни внесено до Класифікації доходів бюджету, затвердженої наказом Мінфіну України від 14.01.11 р. № 11.
При цьому авансові внески з податку на прибуток підприємств, які обліковувалися за відповідними кодами класифікації доходів бюджету, зараховують на відповідні коди класифікації доходів бюджету для обліку податку на прибуток підприємств.
У Мінфіні вважають, що такий крок дозволить автоматично об’єднати всі переплати з податку на прибуток в особових картках платників податків, та враховувати їх під час сплати поточних зобов’язань з цього податку. А це, вважають мінфінівці, дозволить уникнути виведення оборотних коштів платників та випадків надмірної сплати податку до бюджету.
Міністерство фінансів України своїм наказом «Про затвердження форм податкових декларацій платника єдиного податку» 19.06.15 р. № 578 затвердило нові форми декларацій платників єдиного податку:
- підприємців І- ІІІ груп;
- юрособи ІІІ групи;
- юрособи ІV групи.
Нагадаємо, що з цього року у спрощеній системі оподаткування відбулися суттєві зміни. Зокрема, зменшилась кількість груп єдиного податку, а колишні платники фіксованого сільськосподарського податку по суті стали єдинниками. Це та інші зміни спричинили необхідність затвердження оновлених форм декларацій платників єдиного податку.
Верховний Суд України в своїй постанові «Про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення» від 16.06.15 р. у справі № 21-377а15 роз’яснив: помилкове визначення коду бюджетної класифікації у платіжному дорученні під час сплати податкового зобов'язання не вважають достатньою правовою підставою для застосування санкцій за порушення строків сплати грошового зобов'язання.
Це обґрунтовано тим, що помилки під час своєчасного перерахування до держбюджету узгодженої суми грошового зобов'язання потрібно розцінювати як дію (хоча й помилкову). Відповідно, це не вважатимуть бездіяльністю платника, а відсутність дій щодо сплати зобов’язання належить до підстав для застосування штрафних санкцій.
