Огляд законодавства

22 – 26 квітня 2019 року. В Україні ухвалено закон про державну мову

Верховна Рада України ухвалила Закон України «Про забезпечення функціонування української мови як державної».

Відповідно до закону українською мають говорити в публічному просторі, державному та комунальному секторах, транспорті, закладах харчування. Також державною мовою повинні бути підписи та маркування на товарах, а також описи послуг.

Українську зобов’язані використовувати в медичній сфері, у галузі освіти, під час театральних вистав, нею має здійснюватися дубляж фільмів. Мова телебачення, інтернету та друкованих ЗМІ – українська. Законом також передбачено, що понад 50% назв друкованих ЗМІ мають бути державною мовою, а українська версія сайту повинна завантажуватися за замовчуванням. До того ж, вона має бути за обсягом не меншою за іноземну.

Такі вимоги не поширюються на приватне життя та релігійні обряди.

За невиконання норм закону передбачена не тільки відповідальність перед спеціальним уповноваженим, але й загальна адміністративна. Проте система покарань і штрафів почне діяти аж через три роки.

Штрафи за порушення закону про мову:

  • у діловодстві та правоохоронцями – від 3 400 до 6 800 грн;.
  • у сфері культури, освіти, реклами – від 3 400 до 6 800 грн;
  • у друкованих ЗМІ – від 6 800 до 8 500 грн;
  • у сферах публічного спілкування – від 3 400 до 5 100 грн;
  • на телебаченні або радіо – від 8 500 до 10 200 грн;
  • у наданні інформації у сфері послуг – від 5 100 до 6 800 грн;
  • за невиконання законних вимог мовного інспектора – від 1 700 до 3 400 грн;
  • за публічне приниження чи зневажання державної мови – 850 грн.

В інших випадках передбачений штраф розміром від 3 400 до 5 100 грн. Проте, якщо порушення відбулося вперше, можна відбутись лише попередженням. Якщо ж хтось порушить закон вдруге за рік, то штраф становитиме вже 8 500–11 900 грн.

Державна фіскальна служба України в індивідуальній податковій консультації «Щодо правомірності включення до складу податкового кредиту сум ПДВ, нарахованих (сплачених) платником податку у зв’язку з придбанням товарів/послуг для санітарно-гігієнічних та господарсько-адміністративних витрат (питна вода, чай, кава, цукор, печиво, консерви, квіти тощо)» від 18.04.2019 р. № 1673/6/99-99-15-03-02-15/ІПК повідомила, що суми податку на додану вартість (далі – ПДВ), нараховані (сплачені) платником ПДВ у зв’язку з придбанням товарів/послуг, у т. ч. і для санітарно-гігієнічних та господарсько-адміністративних витрат (питна вода, чай, кава, цукор, печиво, консерви, квіти тощо), включаються до складу податкового кредиту за умови наявності відповідного документального підтвердження (податкові накладні/розрахунки коригування, зареєстровані в ЄРПН, митні декларації, інші документи, передбачені п. 201.11 ПКУ).

Якщо вартість зазначених товарів включається до складу витрат та, відповідно, до вартості товарів/послуг, операції з постачання яких є об’єктом оподаткування (тобто компенсуються покупцями, збільшуючи при цьому базу оподаткування ПДВ), ці товари визнаються такими, що призначаються для використання/використані в господарській діяльності, в оподатковуваних операціях, і додаткове нарахування податкових зобов’язань за правилами, встановленими п. 198.5 ПКУ, не здійснюється.

Державна фіскальна служба України в індивідуальній податковій консультації «Щодо бази справляння туристичного збору» від 17.04.2019 р. № 1654/6/99-99-12-02-03-15/ІПК розглянула таку ситуацію. Клієнти готелю рано заїжджають і пізно виїжджають. Виникає запитання: як у такому разі справляти туристичний збір?

За Правилами користування готелями й аналогічними засобами розміщення та надання готельних послуг, затвердженими наказом Державної туристичної адміністрації України від 16.03.2004 р. № 19, плату за надання готельних послуг справляють за єдиною розрахунковою годиною – о 12:00 поточної доби за місцевим часом.

Отже, відлік доби проживання розпочинається о 12:00 дня прибуття (заїзду) і триває 24 години до розрахункової години, встановленої готелем.

Якщо клієнти заїжджають до 12:00 дня прибуття і виїжджають після 12:00 дня виїзду, з метою оподаткування турзбором до кількості днів проживання слід додати дві доби: по одній за перевищення розрахункової години під час заїзду та виїзду з місця проживання.

Державна фіскальна служба України в індивідуальній податковій консультації «Щодо визначення бази оподаткування ПДВ» від 16.04.2019 р. № 1620/6/99-99-15-03-02-15/ІПК розглянула таку ситуацію. Платник ПДВ здійснює постачання продукції власного виробництва. Як визначати базу оподаткування цим податком?

У разі визначення бази оподаткування ПДВ операцій з постачання продукції власного виробництва враховується рівень звичайних цін на таку продукцію та не враховується розмір її собівартості.

Так, норми ПКУ (не враховуючи норми для окремих (специфічних) видів операцій):

  • визначають, що база оподаткування ПДВ операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, що відповідають ринковим;
  • встановлюють низку обов’язкових умов відповідності ціни поставки (договірної ціни) ринковій ціні, однією з яких є володіння сторонами достатньою інформацією про ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності – однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах;
  • передбачають можливість доведення невідповідності рівню ринкових цін договірної ціни.

Отже, у розумінні норм ПКУ звичайною ціною для здійснення розрахунку бази оподаткування ПДВ операції з постачання продукції власного виробництва є ціна, визначена зацікавленими сторонами в цивільно-правовому договорі, яка, своєю чергою, повинна відповідати ринковій ціні (ціні, яка склалася на ринку товарів/послуг).

Державна служба України з питань праці роз’яснила, у яких випадках відпустка має бути перенесена на інший час, аніж визначено графіком відпусток.

Ініціатором перенесення терміну надання щорічного відпочинку, узгодженого графіком, може бути як працівник, так і роботодавець. Обов’язкове перенесення на вимогу співробітника.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 р. № 504/96-ВР (далі – Закон про відпустки) щорічна відпустка на вимогу працівника має бути перенесена на інший період у разі:

  • порушення власником або вповноваженим ним органом строку письмового повідомлення працівника про час надання відпустки згідно з ч. 11 ст. 10 Закону про відпустки (не пізніше ніж за два тижні до встановленого графіком терміну);
  • несвоєчасної виплати працівнику власником або вповноваженим ним органом заробітної плати за час щорічної відпустки, що передбачено ч. 1 ст. 21 Закону про відпустки (не пізніше ніж за три дні до її початку).

Відпустку також має бути перенесено на інший період або подовжено відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону про відпустки у випадках:

  • тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої в установленому порядку, а також настання строку відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами;
  • збігу щорічної відпустки з навчальною;
  • виконання працівником державних або громадських обов’язків, якщо згідно із законодавством він підлягає звільненню на цей час від основної роботи зі збереженням заробітної плати.

У разі перенесення щорічної відпустки новий термін її надання встановлюється за згодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом. Якщо причини, що зумовили перенесення відпустки на інший період, настали під час її використання, невикористана частина щорічної відпустки надається після закінчення дії причин, які її перервали, або за згодою сторін переноситься на інший період із додержанням вимог ст. 12 Закону про відпустки.

Самостійно вирішувати такі питання працівник не має права, тобто він не може використовувати залишок відпустки на власний розсуд. Навіть у разі продовження відпустки у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю, якщо невикористана частина щорічної відпустки по закінченні тимчасової непрацездатності не використовується працівником самостійно, вона має бути надана (лист Мінсоцполітики від 31.01.2012 р. № 30/13/133-12).

За певних обставин відпустка може бути перенесена з ініціативи роботодавця. Це, швидше за все, виняток із правил, зумовлений виробничою необхідністю у випадках, коли надання відпустки в раніше обумовлений період може несприятливо відобразитися на роботі підприємства. Це потребує дотримання таких умов:

  • наявність письмової згоди працівника та згоди профспілки;
  • частина відпустки (тривалістю не менше ніж 24 календарних дні) буде використана в поточному робочому році;
  • основна частина щорічної відпустки становитиме не менше 14 календарних днів.

При цьому в наказі про перенесення відпустки бажано вказати період, коли саме планується використати відпустку.

На тему
Запит прийнято!
Найближчим часом з вами зв’яжеться наш спеціаліст.
Гарного вам дня!
Запит не прийнято.
Ви можете зв'язатися з представниками «Де Візу» за тел. +38 (044) 279-0000
Гарного вам дня!
Долучайся до
команди "De Visu"
Ми переконані, що успіх нашого бізнесу залежить від працівників, тому ми заохочуємо кожного з них до розкриття власного потенціалу та здібностей.

Якщо ви відповідальні, орієнтовані на досягнення високих результатів своєї діяльності та прагнете до постійного розвитку й самовдосконалення, запрошуємо вас приєднатися до нашої команди.

дізнатися більше
112
працівників наразі в усіх філіях "De Visu" Group
Кар'єра