Огляд законодавства

25 – 29 травня 2020 року. Уряд презентував Державну програму стимулювання економіки для подолання негативних наслідків COVID-19

Кабінет Міністрів України презентував Державну програму стимулювання економіки для подолання негативних наслідків, спричинених COVID-19. Метою програми є впровадження комплексної системи заходів для стабілізації та сталого розвитку економіки України, зростання зайнятості населення шляхом збереження існуючих і стимулювання створення нових робочих місць.

Програма містить три розділи. Так, перший розділ містить короткострокові ініціативи у відповідь на COVID-19: гарантування безпечного функціонування економіки; підтримка галузей економіки і захист їх товарів, робіт та/або послуг від їх імпортних альтернатив, які постачаються на територію України, з урахуванням міжнародних договорів та зобов’язань України.

Для підтримання економіки були розроблені заходи для шести секторів: промисловість, сільське господарство, енергетика, транспорт та інфраструктура, інформаційно-комунікаційні технології, сфера послуг (торгівля, готельно-ресторанна справа, освіта, креативні індустрії, особисті послуги).

Підтримання галузей економіки має супроводжуватися впровадженням загальних функціональних заходів, які підсилять секторальні ініціативи. Функціональні напрями включають підтримку малого і середнього бізнесу, стимулювання міжнародної торгівлі, залучення інвестицій, розвиток інновацій та ринку праці, розумне регулювання економічної діяльності.

Державна податкова служба України роз’яснила, які фінансові операції підлягають фінансовому моніторингу та в якому розмірі.

Відповідно до пп. 67 п. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» від 06.12.2019 р. № 361-IX (далі – Закон № 361) фінансові операції, що підлягають фінансовому моніторингу, – порогові фінансові операції, підозрілі фінансові операції (діяльність).

Фінансові операції є пороговими, якщо сума, на яку здійснюється кожна з них, дорівнює чи перевищує 400 тис. грн (для суб’єктів господарювання, які надають послуги у сфері лотерей та/або азартних ігор, – 30 тис. грн) або дорівнює чи перевищує суму в іноземній валюті, банківських металах, інших активах, еквівалентну за офіційним курсом гривні до іноземних валют і банківських металів 400 тис. грн на момент проведення фінансової операції (для суб’єктів господарювання, які надають послуги у сфері лотерей та/або азартних ігор, – 30 тис. грн), за наявності однієї або більше таких ознак:

  • зарахування або переказ коштів, надання або отримання кредиту (позики), здійснення інших фінансових операцій у разі, якщо хоча б одна із сторін – учасників фінансової операції має відповідну реєстрацію, місце проживання чи місцезнаходження в державі (юрисдикції), що не виконує чи неналежним чином виконує рекомендації міжнародних, міжурядових організацій, задіяних у сфері боротьби з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення (у тому числі дипломатичне представництво, посольство, консульство такої іноземної держави), або однією із сторін – учасників фінансової операції є особа, яка має рахунок у банку, зареєстрованому в зазначеній державі (юрисдикції);
  • фінансові операції політично значущих осіб, членів їх сім’ї та/або осіб, пов’язаних з політично значущими особами;
  • фінансові операції з переказу коштів за кордон (у тому числі до держав, віднесених Кабінетом Міністрів України до офшорних зон);
  • фінансові операції з готівкою (внесення, переказ, отримання коштів) (п. 1 ст. 20 розд. ІІІ Закону № 361).

Фінансові операції або спроба їх проведення незалежно від суми, на яку вони проводяться, вважаються підозрілими, якщо суб’єкт первинного фінансового моніторингу має підозру або достатні підстави для підозри, що вони є результатом злочинної діяльності або пов’язані чи стосуються фінансування тероризму або фінансування розповсюдження зброї масового знищення (п. 1 ст. 21 розд. ІІІ Закону № 361).

Державна податкова служба України в категоріях 107, 108 «ЗІР» роз’яснила щодо застосування граничного обсягу доходу, який надає право бути платником єдиного податку, у зв’язку з його підвищенням з 02.04.2020 р.

Слід нагадати, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв’язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року № 540-IX, який набрав чинності 2 квітня 2020 року, внесено зміни, зокрема, до п. 291.4 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) щодо збільшення граничних обсягів доходу, які надають право суб’єктам господарювання застосовувати спрощену систему оподаткування, обліку та звітності річного обсягу доходу:

  • І група – із 300 тис. грн до 1 млн грн;
  • ІІ група – із 1,5 млн грн до 5 млн грн;
  • ІІІ група – із 5 млн грн до 7 млн грн.

У своєму роз’ясненні податківці зазначили, що юридичні особи – платники єдиного податку третьої групи, які:

  • у І кварталі 2020 року перевищили граничний обсяг доходу, який надає їм право перебувати у третій групі – 5 млн грн, повинні згідно з п. 293.8 ПКУ до суми перевищення застосувати ставку єдиного податку в подвійному розмірі ставок, визначених п. 293.3 ПКУ, та перейти на сплату інших податків і зборів, установлених ПКУ (у редакції до 02.04.2020 р.);
  • у І кварталі 2020 року не перевищили граничний обсяг доходу – 5 млн грн, мають право перебувати в обраній групі. При цьому такі платники єдиного податку з 02.04.2020 р. дотримуються нового річного граничного обсягу доходу – 7 млн грн, який визначається за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 рр. (включно).

Тобто податківці вже не пропонують розділяти граничний обсяг доходу на періоди до 02.04.2020 р. й після та виводити нову суму граничного доходу, як рекомендували це раніше.

Такі самі рекомендації надають податківці фізичним особам – підприємцям, які:

  • у І кварталі 2020 року перевищили граничні обсяги доходу (300 тис. грн – перша група, 1,5 млн грн – друга група, 5 млн грн – третя група), повинні до суми перевищення застосувати ставку єдиного податку в розмірі 15 %, перейти на сплату інших податків або обрати іншу групу платника єдиного податку;
  • у І кварталі 2020 року не перевищили граничні обсяги доходу (300 тис. грн – перша група, 1,5 млн грн – друга група, 5 млн грн – третя група), мають право перебувати в обраних групах платника єдиного податку або за власним бажанням змінити групу. При цьому такі платники єдиного податку з 02.04.2020 р. дотримуються нових річних граничних обсягів доходів (1 млн грн – перша група, 5 млн грн – друга група, 7 млн грн – третя група), які визначаються за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 рр. (включно).

Державна служба України з питань праці розповіла про особливості звільнення вагітних.

Пунктом 2 частини 1 статті 23 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП) визначено, що трудовий договір може бути укладено на визначений строк, встановлений за згодою сторін.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП закінчення строку, на який було укладено трудовий договір, є підставою для припинення такого трудового договору. Зауважимо, що це не стосується випадків, коли трудові відносини фактично тривають, і жодна зі сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Отже, закінчення обов’язку з працевлаштування є законною підставою для припинення трудових відносин.

Водночас, згідно з ч. 3 ст. 184 КЗпП звільнення вагітних і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років – ч. 6 ст. 179 КЗпП), одиноких матерів у разі наявності дитини віком до 14 років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов’язковим працевлаштуванням. Обов’язкове працевлаштування зазначених працівниць здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.

Таким чином, звільнення працівника відповідно до ст. 36 КЗпП не суперечить вимогам ч. 3 ст. 184 КЗпП, яка допускає звільнення вагітних після закінчення строкового трудового договору. При цьому основною умовою можливості такого звільнення є вимога щодо обов’язкового працевлаштування зі збереженням середньої зарплати впродовж трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.

Не може бути визнано, що власник або уповноважений ним орган виконав такий обов’язок із працевлаштування, якщо звільненій працівниці не була надана на тому самому або на іншому підприємстві (в установі, організації) інша робота або запропонована робота, від якої вона відмовилась з поважних причин (наприклад, за станом здоров’я).

Невиконання підприємством, яке звільнило вагітну, обов’язку з працевлаштування є підставою для покладання на нього обов’язку надати на цьому або іншому підприємстві роботу, яку може виконувати працівниця, виплати їй середньої заробітної плати на період працевлаштування, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.

На тему
Запит прийнято!
Найближчим часом з вами зв’яжеться наш спеціаліст.
Гарного вам дня!
Запит не прийнято.
Ви можете зв'язатися з представниками «Де Візу» за тел. +38 (044) 279-0000
Гарного вам дня!
Долучайся до
команди "De Visu"
Ми переконані, що успіх нашого бізнесу залежить від працівників, тому ми заохочуємо кожного з них до розкриття власного потенціалу та здібностей.

Якщо ви відповідальні, орієнтовані на досягнення високих результатів своєї діяльності та прагнете до постійного розвитку й самовдосконалення, запрошуємо вас приєднатися до нашої команди.

дізнатися більше
112
працівників наразі в усіх філіях "De Visu" Group
Кар'єра