Огляд законодавства

26 – 30 жовтня 2020 року. Уряд закликає компанії переводити працівників на дистанційну роботу для запобігання розповсюдженню коронавірусу

Кабінет Міністрів України продовжив режим надзвичайної ситуації до 31 грудня 2020 року. Режим був встановлений у березні 2020 року через пандемію COVID-19. Відповідне рішення було ухвалено на засіданні уряду 28 жовтня 2020 року.

Як зазначається в пояснювальній записці до проєкту розпорядження, у зв’язку з істотним погіршенням епідемічної ситуації, пов’язаної з поширенням в Україні COVID-19, постановою Кабінету Міністрів України 13 жовтня 2020 року термін дії карантину було продовжено до 31 грудня 2020 року.

«У зв’язку з продовженням терміну дії карантину виникла потреба у продовженні для єдиної державної системи цивільного захисту на всій території України режиму надзвичайної ситуації до 31 грудня 2020 року», – йдеться в документі.

Прем’єр-міністр України закликав компанії переводити працівників на дистанційну роботу для запобігання розповсюдженню коронавірусу. «Закликаю українські компанії переходити максимально у формат онлайн, щоб ми створили умови для розірвання епідеміологічного ланцюжка», – сказав Денис Шмигаль.

Він нагадав, що минулого тижня Уряд вирішив проводити наради та засідання виключно в режимі онлайн у зв’язку з епідеміологічною ситуацією в країні.

Державна податкова служба України через Офіс великих платників податків роз’яснила, що буде з податковим кредитом, якщо податкова накладна містить помилку в коді УКТ ЗЕД.

Відповідно до пп. «і» п. 201.1 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов’язкові реквізити, як, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД.

Пунктом 198.6 ПКУ визначено, що не належать до податкового кредиту суми податку на додану вартість (далі – ПДВ), сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбання товарів/послуг, які не підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ПКУ.

Помилки в реквізитах, визначених п. 201.1 ПКУ (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов’язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних в електронній формі (п. 201.10 ПКУ).

Якщо під час складання податкових накладних допущені помилки в коді товару з УКТ ЗЕД, така помилка може бути виправлена через складання постачальником розрахунку коригування до такої податкової накладної на дату виявлення помилки та реєстрації розрахунку коригування в ЄРПН.

Отже, податкова накладна, що містить помилки в коді товару згідно з УКТ ЗЕД, не дає змоги повною мірою ідентифікувати здійснену операцію, тобто не може бути підставою для віднесення сум ПДВ, зазначених у ній, до складу податкового кредиту.

Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України в листі «Щодо оплати праці працівників, які направлені у відрядження у вихідний день» від 21.08.2020 р. № 3511-06/51797-07 повідомило, що умови й розміри оплати праці працівників за період відрядження підприємства визначають самостійно в колдоговорі або іншому локальному акті підприємства.

Госпрозрахункові підприємства питання стосовно відряджень мають врегулювати в колдоговорі підприємства з дотриманням мінімальних гарантій, встановлених законодавством.

Для оплати днів перебування у відрядженні враховують положення ст. 121 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП), за якою працівникам, яких направляють у службове відрядження, оплату праці за виконану роботу здійснюють відповідно до умов, визначених трудовим або колективним договором, і розмір такої оплати праці не може бути нижчим середнього заробітку.

Якщо ж працівник спеціально відряджений для роботи у вихідні або святкові й неробочі дні, то компенсацію за роботу в ці дні виплачують згідно з вимогами ст. 107 КЗпП.

Державна служба України з питань праці докладно розповіла про всі види робочого часу. Умовно робочий час за тривалістю можна поділити на такі види:

  • нормальний. Тривалість робочого часу працівників встановлена 40 годин на тиждень;
  • неповний. Робочий час становить меншу кількість годин, ніж встановлено нормативно-правовими актами;
  • скорочений. Час, протягом якого працівник повинен виконувати свої трудові функції, але оплата праці такого працівника проводиться в повному розмірі.

Скорочений робочий час встановлюється:

  • для працівників віком від 16 до 18 років – 36 годин на тиждень;
  • для осіб віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють в період канікул) – 24 години на тиждень;
  • для працівників, зайнятих на роботах зі шкідливими умовами праці, – не більш 36 годин на тиждень;
  • для окремих категорій працівників (учителів, лікарів та інших) – скорочена тривалість робочого часу встановлюється законодавством.

Статтею 56 КЗпП передбачено, що за угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом може встановлюватися як під час прийняття на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень.

Неповний робочий час може бути встановлено на певний строк і без зазначення строку. В обов’язковому порядку на прохання працівника неповний робочий час встановлюється для вагітних жінок, жінок, що мають дітей віком до 14 років, дитину-інваліда, для догляду за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку. За згодою роботодавця неповний робочий час може запроваджуватися для всіх категорій працівників.

Роботодавець має право, але не зобов’язаний задовольняти прохання інших категорій працівників про встановлення неповного робочого часу, окрім випадків, безпосередньо визначених КЗпП.

Оплата праці у випадках встановлення неповного робочого часу провадиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку. Робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників.

Запровадження неповного робочого часу згідно зі ст. 32 КЗпП є зміною істотних умов праці, відповідно, його запровадження потребує завчасного попередження працівників не менше, ніж за два місяці. Якщо неповний робочий час встановлюється за бажанням працівника, то попереджувати працівника за два місяці не потрібно, і неповний робочий час може бути запроваджений з будь-якого моменту.

У разі написання працівником заяви про встановлення йому неповного робочого часу слід зазначити:

  • вид неповного робочого часу (неповний робочий день чи неповний робочий тиждень);
  • режим роботи під час неповного робочого часу (час початку та закінчення роботи);
  • період, на який встановлюється неповний робочий час, тощо.

Законодавством чітко не визначено, чи допускається встановлення неповного робочого часу через зменшення тривалості і робочого дня, і робочого тижня одночасно.

Законодавство також не регламентує, скільки днів або годин допускається встановлювати за неповного робочого часу. Це може бути визначена кількість годин на день або днів на тиждень.

Якщо неповний робочий час установлено без обмеження строком, власник не позбавляється права змінити тривалість неповного робочого часу чи замінити його на повний за умови, якщо на підприємстві, в установі, організації проводяться зміни в організації виробництва та праці, і з дотриманням процедури, передбаченої ч. 3 ст. 32 КЗпП, і встановлених строків попередження працівника.

До працівників, які працюють на умовах неповного робочого часу, не застосовується норма ст. 53 КЗпП щодо скорочення тривалості робочого дня напередодні святкових і неробочих днів на одну годину як при 5-денному, так і при 6-денному робочому тижні. Тобто тривалість їх роботи напередодні святкових і неробочих днів не скорочується на одну годину.

Робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою жодних обмежень обсягу трудових прав працівників (ст. 56 КЗпП).

Працівники, що працюють на умовах неповного робочого часу, мають право на відпустку повної тривалості, на соціальні виплати, зокрема допомогу з тимчасової непрацездатності у звичайному порядку.

Запис про те, що працівник працює на умовах неповного робочого часу, до трудової книжки не заноситься.

Отже, неповний робочий день (та його тривалість) встановлюється за згодою сторін будь-якому працівнику, а скорочений (та його тривалість) – встановлюється законодавством тільки для окремих категорій працівників. При неповному робочому дні праця оплачується пропорційно до відпрацьованого часу або залежно від виробітку, а при скороченому робочому дні – як за повний робочий день.

На тему
Запит прийнято!
Найближчим часом з вами зв’яжеться наш спеціаліст.
Гарного вам дня!
Запит не прийнято.
Ви можете зв'язатися з представниками «Де Візу» за тел. +38 (044) 279-0000
Гарного вам дня!
Долучайся до
команди "De Visu"
Ми переконані, що успіх нашого бізнесу залежить від працівників, тому ми заохочуємо кожного з них до розкриття власного потенціалу та здібностей.

Якщо ви відповідальні, орієнтовані на досягнення високих результатів своєї діяльності та прагнете до постійного розвитку й самовдосконалення, запрошуємо вас приєднатися до нашої команди.

дізнатися більше
112
працівників наразі в усіх філіях "De Visu" Group
Кар'єра