Огляд законодавства

28 жовтня – 01 листопада 2019 року. Із 2021 року в Україні запрацює єдиний рахунок для сплати податків, зборів та ЄСВ

Президент України підписав Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо запровадження єдиного рахунку для сплати податків і зборів, єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 04.10.2019 р. № 190-IX. Документ вже був опублікований в офіційній пресі, тож із 2021 року запрацює єдиний рахунок для сплати податків, зборів та єдиного соціального внеску (далі – ЄСВ).

Платник податків в електронній формі через електронний кабінет повідомлятиме про своє бажання використовувати єдиний рахунок або ж може відмовитись від нього. Змінити своє рішення можна буде раз на квартал.

Аби перерахувати кошти, що надходять на єдиний рахунок, Державна податкова служба щоденно, крім вихідних, святкових та неробочих днів, формуватиме, підписуватиме та надсилатиме до Казначейства зведений реєстр платежів з єдиного рахунку із зазначенням платіжних реквізитів отримувачів коштів та іншої інформації відповідно до законодавства.

Реєстр платежів з єдиного рахунку щодо окремого платника податків сформують відповідно до:

  • податкової інформації, яка міститься в поданих платником податків розрахункових документах на зарахування коштів на єдиний рахунок;
  • податкової інформації, що міститься в поданих платником податків податкових деклараціях (розрахунках), за якими настав строк сплати податкових зобов’язань відповідно, враховуючи дані поданих уточнюючих декларацій (розрахунків);
  • відомостей, які містяться в поданих платниками звітах з ЄСВ, за якими настав строк сплати зобов’язань;
  • іншої податкової інформації відповідно до положень Податкового кодексу України (далі – ПКУ).

Реєстр платежів з єдиного рахунку щодо окремого платника податків, який був надісланий до Казначейства, у складі зведеного реєстру платежів з єдиного рахунку стане доступним для перегляду таким платником податку через електронний кабінет.

Єдиним рахунком не можна буде скористатись для сплати грошових зобов’язань та/або податкового боргу з податку на додану вартість (далі – ПДВ), акцизного податку з реалізації пального та спирту етилового, а також для сплати частини чистого прибутку (доходу) до бюджету державними та комунальними унітарними підприємствами та їх об’єднаннями.

Міністерство фінансів України повідомило, що Україна ратифікувала зміни щодо усунення подвійного оподаткування з Великобританією, Кіпром та Малайзією.

Про ратифікацію з Кіпром

Верховна Рада України ратифікувала угоду з Кіпром про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи. Відповідне рішення підтримали 316 народних депутатів.

Про ратифікацію з Малайзією

Парламент в цілому ухвалив законопроєкт № 0002 «Про ратифікацію Угоди між Урядом України та Урядом Малайзії про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи та Протоколу до неї». За нього проголосували 333 народних депутати.

Про ратифікацію з Великобританією

Верховна Рада України ухвалила в цілому законопроєкт № 0006 про внесення змін до Конвенції між Урядом України і Урядом Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії про усунення подвійного оподаткування та запобігання ухиляння від сплати податків. Проєкт закону підтримали 323 народних депутати.

Державна податкова служба України в індивідуальній податковій консультації «Щодо оподаткування ПДВ послуг з пошуку та підбору персоналу, що надаються платником ПДВ нерезиденту» від 24.10.2019 р. № 987/6/99-00-07-03-02-15/ІПК повідомила, що послуга з надання персоналу – господарська або цивільно-правова угода. За такою угодою особа, що надає послугу (резидент або нерезидент), направляє в розпорядження іншої особи (резидента або нерезидента) одну або декілька фізосіб для виконання визначених цією угодою функцій (пп. 14.1.183 ПКУ).

Якщо платник ПДВ послуги з надання персоналу надає нерезиденту і персонал працює за місцем здійснення діяльності покупця, то така операція не є об’єктом оподаткування ПДВ, оскільки місце постачання послуги за межами митної території України.

Водночас, послуги з пошуку та добору персоналу не включено до переліку послуг, визначених п.п. 186.2 та 186.3 ПКУ. Місце постачання таких послуг визначають відповідно до п. 186.4 ПКУ – за місцем реєстрації постачальника таких послуг.

Тож операції з постачання послуг з пошуку та добору персоналу, які постачає резидент України – платник ПДВ, є об’єктом оподаткування ПДВ. Зазначені послуги оподатковують у загальновстановленому порядку за ставкою 20%.

Державна служба України з питань праці нагадала, що працівники, які усиновили дитину, мають право на одноразову оплачувану відпустку.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо надання відпустки усиновлювачам при усиновленні дитини-сироти, дитини, позбавленої батьківського піклування» від 30.05.2019 р. внесено зміни до ст. 182 Кодексу законів про працю (далі – КЗпП).

Зокрема, відповідно до зазначеної статті працівникам, які усиновили дитину з числа дітей-сиріт або дітей, позбавлених батьківського піклування, надається одноразова оплачувана відпустка у зв’язку з усиновленням дитини тривалістю 56 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів після набрання законної сили рішенням суду про усиновлення дитини. При усиновленні двох і більше дітей ця відпустка надається тривалістю 70 календарних днів.

Така відпустка надається за умови, що заява про її надання надійшла не пізніше трьох місяців з дня набрання законної сили рішенням суду про усиновлення дитини.

У разі усиновлення дитини (дітей) подружжям зазначена відпустка надається одному з подружжя на їх розсуд.

Працівникам, які усиновили дитину (або одночасно двох і більше дітей), надається відпустка для догляду за дитиною на умовах і в порядку, встановлених ст.ст. 179 і 181 КЗпП.

Державна служба України з питань праці роз’яснила порядок звільнення працівника за прогул.

Кодекс законів про працю в Україні у ст. 40 визначає прогул як підставу для розірвання трудового договору з працівником з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

Водночас у постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» розкривається зміст поняття «прогул» від 06.11.1992 р. № 9 як відсутність працівника на роботі протягом усього робочого дня, або більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.

Трудове законодавство не містить вичерпного переліку причин, що вважаються поважними. Оцінку поважності причини відсутності працівника на роботі в кожному конкретному випадку надає роботодавець, а в разі виникнення трудового спору – суд.

Причину відсутності працівника на роботі можна вважати поважною, якщо явці на роботу перешкоджали істотні обставини, які не можуть бути усунуті працівником. Згідно із судовою практикою, поважними можуть бути визнані такі причини:

  • пожежа, повінь (інші стихійні лиха);
  • аварії або простій на транспорті;
  • виконання громадянського обов’язку (надання допомоги особам, потерпілим від нещасного випадку, порятунок державного або приватного майна в разі пожежі, стихійного лиха);
  • догляд за захворілим зненацька членом родини;
  • відсутність на роботі з дозволу безпосереднього керівника;
  • відсутність за станом здоров’я.

Звільнення за прогул є заходом стягнення за порушення трудової дисципліни. Застосовуючи його, треба дотримуватися визначених законодавством про працю вимог щодо порядку застосування дисциплінарних стягнень (ст. 149 КЗпП).

Дисциплінарне стягнення роботодавець застосовує після виявлення проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не враховуючи часу звільнення працівника від роботи у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю або перебуванням його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може накладатися пізніше ніж через шість місяців із дня вчинення проступку.

Днем звільнення має бути останній день роботи працівника перед днем, коли він учинив прогул, за умови, що після його вчинення працівник більше не виходив на роботу.

У день звільнення (останній день роботи):

  • з працівником має бути здійснено повний розрахунок (ст. 116 КЗпП);
  • працівнику повинно бути видано належним чином оформлену трудову книжку (ч. 1 ст. 47 КЗпП) та копію наказу про звільнення (ч. 2 ст. 47 КЗпП).

Не можна звільнити працівника за прогул у період його відсутності, враховуючи, що він не з’явився на роботі протягом тривалого часу (наприклад, понад два тижні), та жодних відомостей про місце його перебування та причини прогулу роботодавець не має.

З огляду на ст. 149 КЗпП отримання письмових пояснень є обов’язковою умовою застосування дисциплінарного стягнення. У зв’язку із неможливістю доведення відсутності працівника без поважних причин звільнити його за п. 4 ст. 40 КЗпП неможливо.

Отже, у разі звільнення працівника у зв’язку з прогулом важливим є дотримання процедури звільнення. Роботодавець має доводити до відома працівників документи, які встановлюють трудові обов’язки, режим робочого часу тощо, під особистий підпис, складати проміжні документи відповідно до вимог законодавства, дотримуватись строків притягнення до дисциплінарної відповідальності.

На тему
Запит прийнято!
Найближчим часом з вами зв’яжеться наш спеціаліст.
Гарного вам дня!
Запит не прийнято.
Ви можете зв'язатися з представниками «Де Візу» за тел. +38 (044) 279-0000
Гарного вам дня!
Долучайся до
команди "De Visu"
Ми переконані, що успіх нашого бізнесу залежить від працівників, тому ми заохочуємо кожного з них до розкриття власного потенціалу та здібностей.

Якщо ви відповідальні, орієнтовані на досягнення високих результатів своєї діяльності та прагнете до постійного розвитку й самовдосконалення, запрошуємо вас приєднатися до нашої команди.

дізнатися більше
112
працівників наразі в усіх філіях "De Visu" Group
Кар'єра