Кабінет Міністрів України за поданням Міністерства освіти і науки України ухвалив рішення, які встановлюють вимоги до рівня володіння англійською мовою для претендентів на окремі посади у державному управлінні, освіті, науці та низці інших сфер. Це один із кроків для виконання Закону України «Про застосування англійської мови в Україні» та деталізації правил, які раніше були визначені на рівні закону.
Ухвалені рішення встановлюють диференційовані вимоги залежно від посади та рівня відповідальності. Для претендентів на посади державної служби категорії «А», а також голів місцевих державних адміністрацій, їхніх перших заступників і заступників визначено вимогу володіння англійською мовою на рівні не нижче B1 за шкалою CEFR.
Відповідно до Закону України «Про застосування англійської мови в Україні», а також ухвалених Урядом рішень, вимоги щодо обов’язковості володіння англійською мовою для претендентів на визначені посади набирають чинності через декілька річні терміни з дня припинення або скасування воєнного стану в Україні.
Окремо врегульовано вимоги для сфери освіти і науки. Для претендентів на посади керівників державних наукових установ і керівників закладів вищої освіти встановлено рівень не нижче B2. Для окремих посад державної служби категорій «Б» і «В», а також для частини посад у сфері освіти і науки Уряд визначив диференційований підхід — рівень володіння англійською залежатиме від конкретної посади та її функціоналу.
Рішення також враховує особливості сфери освіти і науки. Для окремих претендентів на посади в цій сфері може братися до уваги знання іншої офіційної мови Європейського Союзу. Якщо кандидат має документ, що підтверджує володіння такою мовою на рівні не нижче B2, вимога до рівня володіння англійською мовою може становити B1. Такий підхід дає змогу зберегти послідовність мовної політики у сфері освіти і науки та узгодити нові норми з чинним регулюванням.
Йдеться саме про претендентів на визначені законом посади. Це не загальна вимога для всіх працівників сфери освіти, науки чи всієї державної служби. Норми застосовуються до окремих посад, перелік яких визначено законом і відповідними актами Кабінету Міністрів України.
Під час підготовки рішень Міністерство освіти і науки України провело громадське обговорення. За його результатами надійшло 16 пропозицій, із яких 13 було враховано під час доопрацювання проєктів. Один із них, який стосується сфери наукової та науково-технічної діяльності, також було подано на розгляд Наукового комітету Національної ради України з питань розвитку науки і технологій, який його погодив.
Реалізація ухвалених рішень не потребує додаткового фінансування з державного бюджету, а лише опанування англійської мови аби претендувати на ті чи інші посади в майбутньому.
Національний банк України постановою від 31 березня 2026 року № 32 зменшив перелік обов’язкових реквізитів, які повинна містити платіжна інструкція, що оформлюється на стороні надавача платіжних послуг з ініціювання платіжної операції (PISP) у межах відкритого банкінгу.
Відповідні зміни внесені до Положення про відкритий банкінг в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 25.07.2025 р. № 80 (далі – Положення № 80).
Їх мета – спростити для користувачів використання послуг у відкритому банкінгу.
Відповідно до оновленої вимоги пункту 24 розділу ІІ Положення № 80 скасовано вимогу до надавача платіжних послуг з ініціювання платіжної операції (PISP) щодо заповнення реквізиту платіжної інструкції «найменування надавача платіжних послуг отримувача».
Натомість реквізит платіжної інструкції «найменування надавача платіжних послуг отримувача» заповнюватиметься на стороні надавача платіжних послуг з обслуговування рахунку (ASPSP) згідно з вимогами пункту 26 розділу ІІ Положення № 80.
У результаті платіжна інструкція платника міститиме усі обов’язкові реквізити, визначені в пункті 37 розділу ІІ Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, затвердженої постановою Правління Нацбанку України від 29 липня 2022 року № 163.
Державна служба України з питань праці роз’яснила, чи має право роботодавець відмовити працівнику у виплаті матеріальної допомоги на оздоровлення та надбавки за складність і напруженість у роботі.
Відповідно до ч. 2 ст. 97 КЗпП України, умови та розміри надбавок встановлюються роботодавцем самостійно та закріплюються у колективному договорі.
Надбавка за складність і напруженість:
- є стимулюючою виплатою;
- встановлюється за рішенням керівника;
- залежить від результатів роботи та економії фонду оплати праці;
- не є обов’язковою.
Отже, роботодавець має право не встановлювати або скасувати таку надбавку, якщо це передбачено внутрішніми документами.
Матеріальна допомога на оздоровлення — це соціальна виплата, яка зазвичай надається перед щорічною відпусткою.
Її особливість у тому, що єдиного нормативного акта для всіх працівників немає; порядок виплати залежить від категорії працівника, а для небюджетних підприємств визначається колективним договором.
Матеріальна допомога на оздоровлення є обов’язковою для окремих категорій, зокрема:
- державних службовців;
- посадових осіб місцевого самоврядування;
- педагогічних і науково-педагогічних працівників;
- працівників культури, музеїв і бібліотек;
- медичних працівників.
Для працівників приватного сектору роботодавець може відмовити у виплаті оздоровчих, якщо така виплата не передбачена колективним договором або не встановлена внутрішніми положеннями підприємства.
Надбавка за складність і напруженість не є обов’язковою і залежить від рішення роботодавця. Щодо оздоровчих — їх обов’язковість залежить від категорії працівника та умов колективного договору.
Національне агентство України з питань державної служби (далі – НАДС) надало роз’яснення щодо використання щорічних відпусток та виплати компенсації державним службовцям.
У законодавстві про державну службу відсутнє визначення поняття «робочий рік». Водночас, за аналогією з нормами трудового законодавства, це період тривалістю 12 місяців, який обчислюється не з 1 січня, а з дати призначення працівника на посаду.
НАДС зазначає, що у 2025 році державні службовці мають використати:
- щорічну основну відпустку за робочий рік 2024–2025;
- щорічну додаткову відпустку за стаж державної служби, набутий у цей період.
Якщо працівник не використає відпустку за останній відпрацьований робочий рік, йому має бути виплачено грошову компенсацію за всі невикористані дні.
До таких відпусток належать:
- щорічна основна відпустка;
- щорічна додаткова відпустка.
Компенсація не передбачена, якщо:
- відпустка за відповідний робочий рік вже надана у 2025 році;
- усі виплати за неї здійснено в межах фонду оплати праці.
Для державних службовців передбачено можливість відкликання з відпустки за рішенням керівника для виконання невідкладних завдань.
У такому разі невикористана частина відпустки:
- надається пізніше;
- або переноситься на інший період за погодженням сторін.
НАДС наголошує на необхідності своєчасного використання відпусток держслужбовцями, а також дотриманні правил їх перенесення та компенсації відповідно до законодавства.
Державна податкова служба України роз’яснила порядок оподаткування доплат, надбавок і премій, які нараховуються працівникам у поточному місяці за попередні податкові періоди.
Відповідно до Податкового кодексу України, до заробітної плати належать:
- основна та додаткова зарплата;
- доплати, надбавки;
- премії та інші заохочувальні виплати.
Такі доходи є об’єктом оподаткування ПДФО.
Якщо виплати нараховуються за попередні періоди (наприклад, через уточнення або виправлення помилок), вони включаються до фонду оплати праці того місяця, в якому їх фактично нараховано.
Доплати, надбавки та премії:
- включаються до складу заробітної плати;
- оподатковуються ПДФО за загальними правилами;
- оподатковуються у місяці їх нарахування, а не за період, до якого вони відносяться.
Податковий агент (роботодавець):
- утримує ПДФО із суми нарахованого доходу;
- застосовує ставки, визначені Податковим кодексом;
- відображає такі виплати у звітності за відповідний місяць.
Премії, доплати та надбавки за минулі періоди оподатковуються як звичайна зарплата — у тому місяці, коли вони були нараховані, незалежно від того, за який період вони фактично належать.
