Верховна Рада України ухвалила Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо управління об’єктами державної та комунальної власності» від 09.09.2015 р. № 3062, внісши пропозиції Президента України.
Відповідно до закону обов’язковому аудиту підлягає річна, у тому числі консолідована, звітність державних унітарних підприємств, а також підприємств із часткою держави у статутному капіталі більше ніж 50%.
Крім того, обов’язковому оприлюдненню згідно із законом підлягає:
- квартальна, річна фінансова звітність підприємства за останні три роки;
- річний аудиторський звіт за останні три роки;
- біографічні довідки членів наглядової ради та керівника підприємства;
- річні звіти наглядової ради;
- рішення суб’єкта управління об’єктами державної власності щодо підприємства;
- відомості про договори, інформація про які підлягає оприлюдненню відповідно до законодавства.
Також підприємство оприлюднює річну та річну консолідовану фінансову звітність разом з аудиторським висновком до 30 квітня року, що настає за звітним.
Верховна Рада України ухвалила Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 30.05.2016 р. № 4734.
Цим актом змінено порядок призначення суддів на посади та звільнення їх з посад, а також передбачено зайняття посад суддями лише безстроково. Також цим законом передано Вищій раді правосуддя право надавати згоду на затримання судді або утримання його під вартою чи арештом до винесення обвинувального вироку судом. Законом запроваджено обмежений імунітет судді. Так, суддя нестиме юридичну відповідальність на загальних засадах за дії, вчинені поза професійною суддівською діяльністю.
Варто наголосити, що змінено загалом систему судоустрою. Її складатимуть місцеві суди, апеляційні суди та Верховний Суд. До того ж, удосконалено процедури формування та оновлення суддівського корпусу.
Кабінет Міністрів України постановою «Про внесення змін до вичерпного переліку підстав, за наявності яких може проводитися огляд (переогляд) товарів, транспортних засобів комерційного призначення митними органами України, затвердженого постановою Уряду від 23.05.2012 р. № 467» (далі — Перелік № 467) від 25.05.2016 р. № 341 вніс зміни до зазначеного переліку.
З урахуванням змін однією з підстав визнаватиметься одержання в установлених законодавством випадках від правоохоронних органів письмових доручень у рамках кримінального провадження, оперативно-розшукової чи контррозвідувальної справи.
Передусім (однак не виключно) початкова та змінена редакції п. 14 Переліку № 467 відрізняються, зокрема, таким:
1) до внесення змін у п. 14 Переліку № 467 йшлося про письмове звернення, а не доручення;
2) не було встановлено форми звернення, натомість лише висувалися вимоги до його змісту;
3) було відсутнє застереження щодо того, звернення мало видаватись в рамках кримінального провадження, оперативно-розшукової чи контррозвідувальної справи.
Державна фіскальна служба України в листі «Щодо відображення в податковому обліку з ПДВ викрадення основних засобів» від 27.05.2016 р. № 11679/6/99-95-42-01-15 розглянула зазначене питання і повідомила таке.
Відповідно до абз. 2 п. 189.9 ПКУ установлення факту викрадення основних засобів, що підтверджується згідно із законодавством, не призводить до нарахування платником податку на додану вартість (далі − ПДВ) податкових зобов’язань, незалежно від того, чи встановлено винних осіб, задіяних у крадіжці, і чи стягуються із таких осіб втрати.
При цьому у зв’язку з тим, що основні засоби, які були викрадені та під час придбання яких був сформований податковий кредит, неможливо використати в господарській діяльності, платник податку зобов’язаний нарахувати податкові зобов’язання та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду, у якому встановлено факт викрадення основних засобів, і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних зведену податкову накладну на основі їх балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (за відсутності обліку необоротних активів – на базі звичайної ціни) (пп. «г» п. 198.5 ПКУ).
Міністерство соціальної політики України в листі «Щодо відпусток без збереження заробітної плати» від 29.04.2016 р. № 243/13/116-16 розглянуло зазначене питання.
Зокрема, ч. 2 ст. 4 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 р. № 504/96-ВР (далі − Закон про відпустки) передбачено: законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток. Така норма не поширюється на відпустки без збереження заробітної плати, оскільки такий вид відпусток визначений Законом про відпустки, та встановлена конкретна тривалість цих відпусток.
Разом із тим, відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону про відпустки інші види відпусток, передбачені колективним договором, угодою та трудовим договором, мають бути оплачені. Установлення інших видів неоплачених відпусток є порушенням законодавства про працю.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі − Фонд) у своєму листі «Стосовно обчислення строків для прийняття кредиторських вимог» від 25.05.2016 р. № 2724709/16 роз’яснив: кредитори вправі заявити Фонду про свої вимоги до банку протягом 30 днів із дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку.
Оскільки перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок, то й вимоги кредиторів прийматимуть із дня, що настає після опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку.
Фонд припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів із дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку. Тож останнім днем для заявлення таких вимог є останній день цього 30денного строку.
Проте якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, визначений відповідно до закону, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
