Огляд законодавства за липень 2018 року

Податки

ПДВ

Державна фіскальна служба України в індивідуальній податковій консультації «Про податок на додану вартість» від 23.07.2018 р. № 3228/6/99-99-15-03-02-15/ІПК повідомила, що платники ПДВ при здійснення певних операцій зобов’язані застосовувати касовий метод ПДВ-обліку. За касовим методом податкові зобов’язання та податковий кредит з ПДВ визнають на дату зарахування (отримання)/перерахування оплати за товари/послуги.

При цьому доволі часто виникають питання щодо того, на які ж саме операції постачальників комунальних послуг поширюється касовий метод ПДВ-обліку?

Платник ПДВ, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, зазначені у п. 187.10 та п. 44 підрозділу 2 р. ХХ ПКУ, визначає дату виникнення податкових зобов’язань та податкового кредиту з ПДВ за касовим методом виключно за такими операціями. За операціями, які не передбачені п. 187.10 і п. 44 підрозділу 2 р. ХХ ПКУ, платник ПДВ повинен застосовувати загальні правила визначення дати виникнення податкових зобов’язань та формування податкового кредиту, встановлені п. 187.1 і п. 198.2 ПКУ.

Послуги зі встановлення вузла комерційного обліку теплової енергії та водопостачання, а також його обслуговування і заміни не включено до переліку послуг, визначеного п. 187.10 і п. 44 підрозділу 2 р. ХХ ПКУ. До того ж, плата за такі послуги не включається до складу квартирної плати чи плати за утримання житла. Тому, за операціями з надання цих послуг платник ПДВ визначає дату виникнення податкових зобов’язань за загальними правилами, встановленими п. 187.1 ПКУ.

Державна фіскальна служба України в індивідуальній податковій консультації «Про порядок оподаткування ПДВ коштів, які надійшли у вигляді компенсації з оплати земельного податку» від 16.07.2018 р. № 3126/6/99-99-15-03-02-15/ІПК повідомила, що в складі орендної плати орендар має відшкодовувати всі елементи витрат, пов’язані з наданням майна в оренду, в тому числі земельний податок.

Якщо орендодавцем є бюджетна установа, відшкодування витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, комунальні послуги та енергоносії не включають до бази оподаткування ПДВ. Якщо орендодавцем є інша особа – платник ПДВ, відшкодування будь-яких витрат включають до бази оподаткування ПДВ.

Відшкодування земельного податку й інших витрат за своєю суттю є складовою вартості послуги з оренди майна. Тому такі суми є об’єктом оподаткування ПДВ, їх включають до бази оподаткування ПДВ за відповідний звітний період.

Державна фіскальна служба України в індивідуальній податковій консультації «Про порядок оподаткування ПДВ» від 11.07.2018 р. № 3062/6/99-99-15-03-02-15/ІПК повідомила, що операції з постачання послуг із міжнародного перевезення пасажирів, багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським, річковим та авіаційним транспортом оподатковують ПДВ за нульовою ставкою. Перевезення вважають міжнародним, якщо його здійснюють за єдиним міжнародним перевізним документом. Таким документом можуть бути:

• авіаційна вантажна накладна (Air Waybill);
• міжнародна автомобільна накладна (CMR);
• накладна СМГС (накладна УМВС);
• коносамент (Bill of Lading);
• накладна ЦІМ (СІМ);
• вантажна відомість (Cargo Manifest);
• інші документи, визначені законами України.

Нульову ставку ПДВ застосовують до операцій із міжнародного перевезення вантажів уздовж усього маршруту перевезення вантажів у цілому, без поділу його на відрізки в межах митної території України та поза її межами. Але поділяти маршрут не потрібно, лише якщо перевезення здійснюють за єдиним міжнародним перевізним документом.

Державна фіскальна служба України в індивідуальній податковій консультації «Про оподаткування ПДВ» від 27.06.2018 р. № 2877/5/99-99-15-03-02-16/ІПК повідомила: якщо товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в необ’єктних, звільнених від ПДВ і негоспдіяльних операціях (операціях, визначених у підпунктах «а» - «г» п. 198.5 ПКУ), платник ПДВ зобов’язаний нарахувати компенсуючі ПДВ-зобов’язання відповідно до п. 198.5 ПКУ. Для цього потрібно скласти і зареєструвати в ЄРПН зведену податкову накладну.

Базу оподаткування слід визначити згідно з п. 189.1 ПКУ.

Нарахування таких ПДВ-зобов’язань здійснюється за умови, що придбання таких товарів/послуг, необоротних активів здійснювалося з ПДВ, а для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 01.07.2015 р. – у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту.

Слід зауважити, що норми п. 198.5 ПКУ стали такими з 01.01.2018 року.

При цьому податкові зобов’язання згідно з п. 198.5 ПКУ нараховуються:

• для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних після 01.07.2015 р., призначених для використання в неоподатковуваних операціях, – в звітному (податковому) періоді, в якому постачальником таких товарів/послуг, необоротних активів зареєстровано в ЄРПН відповідну податкову накладну, тобто в тому звітному періоді, в якому у покупця таких товарів/послуг виникли підстави для включення сум ПДВ, сплачених при їх придбанні, до складу податкового кредиту;
• для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 01.07.2015 р., які починають використовуватися у неоподатковуваних операціях після 01.07.2015 р., – якщо суми ПДВ, нараховані (сплачені) під час їх придбання або виготовлення, були включені до складу податкового кредиту, та не нараховуються, якщо суми ПДВ до складу податкового кредиту не включалися.

Державна фіскальна служба України в індивідуальній податковій консультації «Про оподаткування ПДВ» від 25.06.2018 р. № 2821/6/99-99-15-03-02-15/ІПК повідомила, що при ввезенні товарів на митну територію України право на податковий кредит за такою операцією виникає лише в комітента на дату сплати податкових зобов’язань із ПДВ згідно з п. 187.1 ПКУ на підставі митної декларації, оформленої відповідно до вимог законодавства.

Податкові зобов’язання щодо комісійної винагороди в комісіонера відповідно до п. 187.1 ПКУ виникають у загальному порядку за правилом першої події:

• або за датою отримання винагороди від комітента на поточний рахунок;
• або за датою підписання акта наданих послуг.

При цьому база оподаткування ПДВ визначається відповідно до вимог п. 188.1 ПКУ.

Отже, якщо згідно з договором комісії комісіонер за рахунок комітента придбає в нерезидента товари та при їх розмитненні сплачує ПДВ до бюджету, то право на віднесення суми ПДВ до податкового кредиту має лише власник таких товарів – комітент на підставі митної декларації, в якій він має бути вказаний як одержувач (власник) товару.

Податок на прибуток

Верховна Рада України на своєму сайті розмістила законопроект, за яким податок на прибуток буде замінено на податок на виведений капітал. У документі чітко зазначено – скасування податку на прибуток і введення податку на виведений капітал відбудеться 01.01.19 р.

Об’єктом оподаткування нового податку стануть операції з виведення капіталу та операції, прирівняні до операцій із виведення капіталу.

Слід пояснити, що операції з виведення капіталу – це, зокрема, виплата дивідендів на користь нерезидента чи єдинника, виплата частини прибутку держкомунпідприємствами, повернення внесків власнику корпоративних прав – неплатнику податку (у сумі, що перевищує вартість внеску, здійсненого засновником та/або власником до статутного капіталу такої юридичної особи) тощо.

Ставки податку – 15%, 20%, 5%.

До 31.12.18 р. законотворці планують створити Реєстр платників податку на виведений капітал, до якого потраплять платники податку на прибуток підприємств, зареєстрованих у контролюючих органах станом на 01.12.18 р.

Президент України підписав Закон України «Про валюту та валютні операції».

Цей нормативно-правовий акт лібералізує валютні операції в Україні, і вони зможуть здійснюватися практично без обмежень.

Ключові новації закону такі:

• українці зможуть інвестувати за кордон без отримання індивідуальних валютних ліцензій;
• закон дозволить зняти зайвий валютний контроль із незначних операцій як для населення, так і для бізнесу;
• закон надає суттєві переваги експортерам та імпортерам.

Незважаючи на те, що в законі немає ніяких заборонних заходів, це не означає, що їх зовсім не буде. У разі необхідності Нацбанк самостійно зможе встановлювати обмеження, якщо помітить на валютному ринку ризики.

Новий закон стане єдиним законодавчим актом, що визначає порядок організації валютного регулювання та здійснення валютного нагляду в країні.

Єдиний податок

Державна фіскальна служба України у листі «Щодо роз'яснення окремих норм законодавства» від 06.06.2018 р. № 19467-16/99-99-13-01-01-15 повідомила, що відповідно до п. 299.10 ст. 299 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу в разі:

• подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв'язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених ПКУ, – в останній день календарного кварталу, в якому подано таку заяву;
• припинення підприємницької діяльності фізичною особою – підприємцем відповідно до закону – в день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення;
• у випадках, визначених пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПКУ.

За умови виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої – третьої груп вимог, встановлених гл. 1 розд. XIV «Спеціальні податкові режими» ПКУ, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої – третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб'єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів із моменту прийняття рішення контролюючим органом (п. 299.11 ст. 299 ПКУ).

Норми ПКУ не передбачають встановлення певної форми рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку. Таке рішення надається платнику податків у письмовій формі за підписом керівника контролюючого органу з обов'язковим зазначенням підстав для анулювання реєстрації платника єдиного податку.

Державна фіскальна служба України в індивідуальній податковій консультації «Про ставки єдиного податку» від 26.06.2018 р. № 2860/6/99-99-12-02-03-15/ІПК повідомила: якщо платник єдиного податку вирішить змінити ставку єдиного податку з 5% на 3%, він не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку календарного кварталу має подати:

• реєстраційну заяву платника ПДВ;

• заяву про застосування спрощеної системи оподаткування, в якій зазначити зміну ставки єдиного податку.

Тоді ставку 3% можна застосовувати з початку кварталу, наступного за кварталом, у якому платник подав заяву про зміну ставки єдиного податку.

ПДФО та військовий збір

Державна фіскальна служба України в індивідуальній податковій консультації «Щодо оподаткування допомоги, отриманої фізичною особою на лікування» від 10.07.2018 р. № 3055/6/99-99-13-02-03-15/ІПК нагадала, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються кошти або вартість майна (послуг), що надаються як допомога на лікування та медичне обслуговування платника податку, за умови документального підтвердження витрат, пов'язаних із наданням зазначеної допомоги (у разі надання коштів) (п.п. 165.1.19 ПКУ).

Водночас представники фіскального відомства зазначили, що  кошти, надані юридичною особою (роботодавцем) фізичній особі (працівнику) як допомога на лікування за кордоном, не оподатковується ПДФО та військовим збором за умови документального підтвердження витрат, пов'язаних із наданням зазначеної допомоги.

До таких документів, зокрема, але не виключно належать: наявність та характеристики хвороби, патологічного стану платника податку, документи про надання послуг, що ідентифікують постачальника послуг та платника податку, якому надаються такі послуги, обсяги та вартість таких послуг: договори, платіжні та розрахункові документи, акти надання послуг, інші відповідні документи в залежності від необхідного лікування, хвороби та її стану.

Інші податки та збори

Кабінет Міністрів України постановою «Про внесення змін у додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2011 р. № 106» від 11.07.2018 № 543 вніс зміни у додаток до постанови КМУ від 16.02.2011 № 106. Змінами передбачено, що Державна фіскальна служба України контролюватиме справляння:

• рентної плати за користування надрами для видобування нафти, нарахованої до 01.01.2018 року, погашення податкового боргу та повернення помилково або надміру сплачених сум до 31.12.2017;
• рентної плати за користування надрами для видобування природного газу, нарахованої до 01.01.2018, погашення податкового боргу та повернення помилково або надміру сплачених сум до 31.12.2017;
• рентної плати за користування надрами для видобування газового конденсату, нарахованої до 01.01.2018, погашення податкового боргу та повернення помилково або надміру сплачених сум до 31.12.2017.

При цьому ДФСУ не буде контролювати сплату нарахованих за актом перевірки:

• дивідендів (доходу), нарахованих на акції (частки) господарських товариств, у статутних капіталах яких є майно Автономної Республіки Крим, комунальна власність;
• орендної плати за водні об’єкти (їх частини), що надаються в користування на умовах оренди Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, районними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, місцевими радами;
• концесійних платежів щодо об’єктів комунальної власності.

Міністерство фінансів України наказом «Про затвердження узагальнюючих податкових консультацій з деяких питань оподаткування плати за землю» від 06.07.18 р. № 602 затвердило три узагальнюючі податкові консультації:

• про справляння плати за землю в разі оренди площі у багатоквартирному будинку;
• про сплату земельного податку власником нерухомого майна, що розташоване на земельній ділянці, права на яку у такої особи не оформлені;
• щодо справляння земельного податку з фізичних осіб – підприємців – платників єдиного податку.

Державна фіскальна служба України на загальнодоступному інформаційно-довідковому  ресурсі «ЗІР» (категорія 112.01) повідомила, що власник нерухомого майна в багатоквартирному будинку, має нарівні з іншими співвласниками нести витрати на утримання будинку пропорційно до своєї частини майна, які можуть включати також передбачену законодавством плату за землю щодо земельної ділянки під таким будинком та прибудинкову територію.

При цьому безпосереднім платником плати за землю виступає особа, щодо якої здійснено реєстрацію державних прав на земельну ділянку під будинком та прибудинкову територію (установа або організація, яка здійснює управління багатоквартирним будинком державної або комунальної власності; об’єднання співвласників багатоквартирного будинку, яке є суб’єктом реєстрації відповідно до рішення співвласників).

У свою чергу, орендар як житлового, так і нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку безпосередньо не набуває прав власності чи користування земельними ділянками, які б підлягали державній реєстрації за таким орендарем відповідно до законодавства.

Отже, підстав для нарахування та сплати плати за землю (у формі земельного податку чи орендної плати за землю державної чи комунальної власності) як у платника податку в нього не виникає.

Облік і звітність

Кабінет Міністрів України постановою «Про внесення змін до Порядку подання фінансової звітності» від 11.07.2018 р. № 547 вніс зміни до Порядку подання фінансової звітності, затвердженого постановою КМУ від 28.02.2000 р. № 419. Документ приведено у відповідність до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» щодо вдосконалення деяких положень» від 05.10.2017 р. № 2164-VIII (далі – Закон).

Зокрема, постановою передбачено:

• доповнення переліку підприємств, які складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності;
• подання фінансової звітності, складеної за МСФЗ, на основі таксономії в єдиному електронному форматі;
• подання окремими категоріями підприємств разом з фінансовою звітністю звіту про управління та звіту про платежі на користь державі;
• оприлюднення фінансової звітності згідно з вимогами, встановленими Законом;
• подання консолідованої фінансової звітності.

Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування, крім абз. 8 п. 1 змін, затверджених цією постановою, який набирає чинності з 1 січня 2019 року.

Державна фіскальна служба України в індивідуальній податковій консультації «Щодо поняття 'момент введення в експлуатації реєстратора розрахункових операцій' від 06.07.2018 р. № 3000/6/99-99-14-05-01-15/ІПК повідомила: датою введення в експлуатацію РРО є відповідна дата, що зазначається в паспорті (формулярі) РРО, акті введення РРО в експлуатацію, та від якої обчислюється гарантійний строк експлуатації РРО. Така дата вноситься до інформаційної системи ДФСУ при первинній реєстрації РРО та від цієї дати обчислюється строк служби РРО.

Представники фіскального відомства посилаються на п. 13 Порядку технічного обслуговування та ремонту реєстраторів розрахункових операцій, затвердженого постановою КМУ від 12.05.2004 р. № 601 (далі – Порядок № 601), за яким після закінчення робіт із введення РРО в експлуатацію представник центру сервісного обслуговування робить запис в експлуатаційних документах, складає довідку про опломбування РРО та акт введення його в експлуатацію.

До експлуатаційних документів належить паспорт (формуляр) РРО, який повинен мати окремі розділи для внесення даних щодо введення реєстратора в експлуатацію та його гарантійного (післягарантійного) ремонту (п. 7, 8 Порядку № 601). При цьому гарантійний строк експлуатації РРО обчислюється від дати введення його в експлуатацію (п. 18 Порядку № 601).

Державна служба статистики України наказом «Про затвердження форм державного статистичного спостереження № 1-опт (місячна) «Звіт про обсяг оптового товарообороту» та № 1-опт (квартальна) «Звіт про продаж і запаси товарів (продукції) в оптовій торгівлі» від 13 липня 2018 року № 149 затвердила форми державного статистичного спостереження:

• № 1-опт (місячна) «Звіт про обсяг оптового товарообороту» –  починаючи зі звіту за січень 2019 року;
• № 1-опт (квартальна) «Звіт про продаж і запаси товарів (продукції) в оптовій торгівлі» – починаючи зі звіту за I квартал 2019 року.

Форми державного статистичного спостереження, затверджені цим наказом, поширюються на юридичних осіб.

Наказом Держстату «Про затвердження форм державного статистичного спостереження № 1-торг (місячна) «Звіт про товарооборот торгової мережі» та № 3-торг (квартальна) «Звіт про продаж і запаси товарів у торговій мережі» від 16 липня 2018 року № 153 також затверджено форми державного статистичного спостереження:

• №1-торг (місячна) «Звіт про товарооборот торгової мережі» – починаючи зі звіту за січень 2019 року;
• № 3-торг (квартальна) «Звіт про продаж і запаси товарів у торговій мережі» – починаючи зі звіту за I квартал 2019 року.

Зазначені форми поширюються на юридичних осіб.

Крім того, наказом «Про затвердження форми державного статистичного спостереження № 1-торг (нафтопродукти) (місячна) «Про продаж світлих нафтопродуктів і газу» від 16 липня 2018 року № 154 затверджено форму державного статистичного спостереження № 1-торг (нафтопродукти) (місячна) «Про продаж світлих нафтопродуктів і газу», яка вводиться у дію, починаючи зі звіту за січень 2019 року та поширюється на юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Контроль і відповідальність

Кабінет Міністрів України постановою «Про затвердження порядку добровільного страхування відповідальності керівників та членів наглядових рад державних унітарних підприємств та господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі» затвердив порядок добровільного страхування відповідальності керівників державних підприємств.

Відповідно до постанови, рішення про укладання договору страхування приймають суб'єкт управління об'єктами держвласності, до сфери управління якого належить підприємство, і загальні збори товариства.

Серед страхових ризиків, що підлягають відшкодуванню, такі:

• здійснення інвестиційної діяльності, що призвела до збитків підприємства;
• висловлювання і заяви керівників підприємства, які негативно вплинули на ділову репутацію підприємства та призвели до його збитків;
• розголошення службової і конфіденційної інформації та комерційної таємниці, що призвело до збитків підприємства;
• укладання угод, в тому числі таких, в яких у керівників або членів наглядових рад є особистий інтерес, що призвели до збитків;
• завдання збитків підприємству під час проведення процедур із його реорганізації або ліквідації;
• оприлюднення недостовірної фінансової звітності підприємства, що призвело до його збитків.

Державна фіскальна служба України на загальнодоступному інформаційно-довідковому  ресурсі «ЗІР» (категорія 138.01) повідомила, що не може бути притягнуто до відповідальності, включаючи фінансової (штрафні санкції та/або пеня), платника податків (податкового агента та/або його посадову особу), який діяв відповідно до індивідуальної податкової консультації (далі – ІПК), наданої йому у письмовій формі, а також узагальнюючої податкової консультації (далі – УПК), за діяння, що містить ознаки податкового правопорушення, зокрема на підставі того, що в подальшому така податкова консультація була змінена або скасована (абз. 1 п. 53.1 Податкового кодексу України, далі – ПКУ).

Положення абз. 1 п. 53.1 ПКУ застосовуються до ІПК, за умови, що вона зареєстрована в єдиній базі індивідуальних податкових консультацій.

Якщо положення ІПК суперечать положенням УПК, застосовуються положення УПК.

Платник податків та/або податковий агент, які діяли відповідно до податкової консультації, не звільняються від обов’язку сплати податкового зобов’язання, визначеного ПКУ.

Міністерство фінансів України наказом «Про затвердження Змін до Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків – юридичними особами та їх відокремленими підрозділами» від 05.06.2018 р. № 547 затвердило зміни до Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків – юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Мінфіну від 20.08.2015 р. № 727.

Змінами, передбачено, що в разі незгоди платника податків із висновками документальної перевірки, крім заперечень, можуть подаватись додаткові документи, які розглядаються контролюючим органом.

Один примірник акта (довідки) документальної перевірки та інших матеріалів перевірки зберігається в контролюючому органі, який здійснював перевірку.

Строк зберігання актів (довідок) та інших матеріалів документальних перевірок у контролюючих органах становить п’ять років (у разі оскарження результатів перевірки строк збільшується (за потреби).

Державна казначейська служба України повідомила, що з метою уникнення втрат бюджетів, у зв’язку зі зміною рахунків, встановлено перехідний період, на час якого старі рахунки для зарахування доходів до державного та місцевих бюджетів залишаються актуальними.

Усі податки та збори, перераховані на старі рахунки, не втрачаються, не повертаються, не потребують додаткових зусиль на переадресацію, а зараховуються відповідно до визначених призначень та відповідно до бюджетного законодавства.

На час перехідного періоду – до 11 вересня 2018 року, виконання операцій як за старими, так і за новими рахунками здійснюються у штатному режимі.

Фіскальні органи додали, що до 10 вересня 2018 року залишаються активними для зарахування податків, зборів, платежів два комплекти рахунків, тобто як старі, які діяли до 02.07.2018, так і нові, які діють з 02.07.2018.

Зазначена модель дозволить зберегти персоніфіковані дані про сплату податків, зборів, платежів щодо платників як на рахунки, які діяли до 02.07.2018, так і на рахунки, які діють з 02.07.2018.

Праця та заробітна плата

Міністерство соціальної політики України в листі «Щодо середнього заробітку, що не враховується до заробітної плати для забезпечення її мінімального рівня від 18.06.2018 р. № 1056/0/101-18 повідомило, що відповідно до ст. 119 Кодексу законів про працю (далі – КЗпП) за працівником, прийнятим на військову службу (строкову, по мобілізації, за контрактом) до закінчення особливого періоду або до дня фактичного звільнення, зберігається місце роботи, посада та середній заробіток.

При цьому, суми середнього заробітку, які зберігаються за зазначеними працівниками, не є заробітною платою працівника, яку роботодавець виплачує йому за виконану роботу – це виплати, які розраховуються відповідно до положень Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.95 р. № 100 (далі – Порядок).

Суми середнього заробітку не враховуються в заробітну плату для забезпечення її мінімального рівня.

У той же час пунктом 10 Порядку передбачено, що в разі підвищення тарифних ставок і посадових окладів відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах, як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення.

У випадках, коли підвищення тарифних ставок і окладів відбулося в період, протягом якого за працівником зберігався середній заробіток (в тому числі за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом по мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом) за цим заробітком здійснюються нарахування тільки в частині, що стосується днів збереження середньої заробітної плати з дня підвищення тарифних ставок (окладів).

Державна служба України з питань праці у листі «Щодо прийняття рішення про накладання штрафних санкцій у випадку самостійного усунення роботодавцем порушення законодавства про працю» від 07.05.2018 р. № 3571/4.1/4.1-ДП-11 повідомила, що в разі самостійного усунення роботодавцем до початку інспекційного відвідування порушення законодавства про працю щодо виплати компенсації за всі дні невикористаної відпустки в день звільнення з дотриманням вимог статті 117 КЗпП України цей факт буде врахований уповноваженою особою при прийнятті рішення про розгляд справи про накладення штрафних санкцій.

Слід нагадати, що відповідно до статті 83 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП) у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Статтею 116 КЗпП встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці відповідно до абзацу четвертого частини другої статті 265 КЗпП тягне за собою накладення штрафу на юридичну та фізичну особу – підприємця, який використовує найману працю, у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Водночас Держпраці наголосила, що листи міністерств, інших центральних органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами, мають лише інформаційний характер та не встановлюють правових норм.

Фонд соціального страхування України (ФСС) постановою «Про затвердження Порядку фінансування страхувальників для надання матеріального забезпечення застрахованим особам у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та окремих виплат потерпілим на виробництві за рахунок коштів Фонду соціального страхування України» від 19 липня 2018 № 12 затвердив Порядок фінансування страхувальників для надання матеріального забезпечення застрахованим особам у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та окремих виплат потерпілим на виробництві за рахунок коштів Фонду соціального страхування України.

Окрім лікарняних, декретних і допомоги на поховання, новий Порядок поширюється на:

• допомогу по тимчасовій непрацездатності, яка настала внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;
• виплати в разі тимчасового переведення потерпілого на легшу, роботу, що нижче оплачується;
• відшкодування вартості поховання потерпілого і пов’язаних з цим ритуальних послуг.

Крім того, оновлено форму заяви-розрахунку і передбачено можливість подавати її в електронній формі. У разі подання в електронному вигляді роздруковану заяву-розрахунок разом із наданими застрахованими особами документами, на підставі яких призначали окремі виплати і матеріальне забезпечення, зберігається у страхувальника.

Робочі органи ФСС перевірятимуть заяву-розрахунок після її надходження.

Після проведення виплат страхувальник надсилає повідомлення про проведення виплат. Його можна надіслати в електронному вигляді, або листом із повідомленням про вручення, або надати безпосередньо до робочого органу ФСС. Повідомлення необхідно надіслати протягом місяця з дня проведення виплат. Якщо інформації від страхувальника про виплати застрахованим особам не буде протягом трьох місяців із дня фінансування, ФСС проводить перевірку щодо використання страхувальником коштів.

Змінили й саму форму заяви-розрахунку. Вона матиме 5 додатків, у яких деталізуватимуть інформацію про:

• матеріальне забезпечення;
• допомогу на поховання;
• нарахування лікарняних внаслідок нещасного випадку або профзахворювання;
• нарахування виплат у разі переведення потерпілого на легшу, роботу, що нижче оплачується;
• відшкодування вартості поховання потерпілого та пов’язаних з цим ритуальних послуг.

Новий порядок набирає чинності з 01 жовтня 2018 року.

Судова практика

Верховний Суд України у постанові від 20 червня 2018 року у справі № 323/1252/17 зробив висновок, що за працівниками, прийнятими на військову службу за контрактом, під час дії особливого періоду на термін до його закінчення або до дня фактичного звільнення, зберігаються місце роботи й заробітна плата.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду роз'яснив, що прийняття на військову службу за контрактом в особливий період не є підставою для звільнення, оскільки на працівника поширюються гарантії щодо збереження місця роботи.

Суд відновив контрактника на його роботі, оскільки його не можна було звільняти поки він проходить службу в Збройних силах.

Роз'яснено, що згідно з частиною третьою статті 119 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП) поширення гарантій збереження місця роботи законодавець не ставить в залежність від виду контракту. Передбачена лише умова, що такі гарантії надаються особі у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, а саме: під час мобілізації, на особливий період.

Рішень про повну демобілізацію всіх призваних по мобілізації військовослужбовців і переведення всіх інститутів України на функціонування в умовах мирного часу Президент України не приймав.

Верховний Суд України розглянув позов ФОП, до якого було застосовано штраф за неоприбуткування готівки у Книзі доходів і витрат загальносистемника.

Із раніше висловлених правових позицій у постановах від 01.04.2014 р. № 21-54а14 та від 28.02.2018 р. у справі № 824/2588/13-а випливає, що в разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО оприбуткуванням готівки є:

• сукупність дій з фіксації повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО (даних розрахункової книги)
• відображення на їх підставі готівки у книзі обліку розрахункових операцій.

Не відображення готівки в КОРО після проведення розрахункової операції із застосуванням РРО є порушенням порядку оприбуткування готівки, відповідальність встановлена Указом Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 р. № 436/95.

Але, належна, своєчасна та повна фіксація готівки у фіскальних звітних чеках РРО та відображення на їх підставі готівки у КОРО підприємцем була забезпечена. З огляду на це, ВСУ не вбачає підстав для застосування штрафних санкцій за неоприбуткування, оскільки порушення ведення Книги обліку доходів і витрат, самі по собі, не дає підстав для накладення штрафу. Про це йдеться у постанові від 24.05.2018 р.№ 803/1038/17.

Валютні операції

Президент України підписав Закон України «Про валюту та валютні операції».

Цей нормативно-правовий акт лібералізує валютні операції в Україні, і вони зможуть здійснюватися практично без обмежень.

Ключові новації закону такі:

• українці зможуть інвестувати за кордон без отримання індивідуальних валютних ліцензій;
• закон дозволить зняти зайвий валютний контроль із незначних операцій як для населення, так і для бізнесу;
• закон надає суттєві переваги експортерам та імпортерам.

Незважаючи на те, що в законі немає ніяких заборонних заходів, це не означає, що їх зовсім не буде. У разі необхідності Нацбанк самостійно зможе встановлювати обмеження, якщо помітить на валютному ринку ризики.

Новий закон стане єдиним законодавчим актом, що визначає порядок організації валютного регулювання та здійснення валютного нагляду в країні.

Національний банк України листом «Про проведення декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України і знаходяться за її межами» від 12.07.2018 р. № 40-0006/38073 прояснив ситуацію з валютним декларуванням. Як повідомляє НБУ, послідовність подання суб'єктами підприємницької діяльності декларації про валютні цінності, що доведена листом НБУ від 17.04.2003 р. № 28-311/1929-2823 та ДПАУ № 3368/5/23-5316 тепер не застосовується. Наразі декларування здійснюється окремо в ДФС і в НБУ.

Суб'єкти господарювання можуть направляти декларацію в паперовій формі в НБУ поштою або особисто (перелік адрес наведено в листі).

Проставляння територіальними органами ДФС штампів на деклараціях, що подаються в НБУ, не потрібне.

Крім цього, НБУ звертає увагу, що Законом України від 21.06.2018 р. № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції», який набуває чинності 7 лютого 2019 року, валютне декларування не передбачене.

Ринки фінансових послуг

Національний банк України постановою «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України» від 24 липня 2018 року № 86 запровадив низку змін до нормативно-правових актів, які розширюють можливості банків з обміну інформацією про валютні операції клієнтів, а також удосконалюють окремі вимоги до торгівлі іноземною валютою.

По-перше, врегульовано питання обміну інформацією про валютні операції клієнта між уповноваженими банками та ліквідаторами банків або юридичними особами, які утворилися в результаті ліквідації банку за рішенням власників, необхідні у випадку переходу клієнта до нового обслуговуючого банку та наявності у нього незавершених операцій. Обмін інформацією про незавершені розрахунки клієнта здійснюватиметься на паперовому носії виключно фельдзв’язком, спецзв’язком, поштовим зв’язком (рекомендованим або цінним листом). На сьогодні цей обмін здійснюється лише засобами електронної пошти Національного банку України.

Водночас на банки покладено обов’язок належним чином здійснити перевірку достовірності отриманої інформації.

По-друге, банки зможуть купувати іноземну валюту за кошти клієнтів для обміну на іншу іноземну валюту, потрібну для виконання ними зобов’язань за зовнішньоекономічними договорами на міжбанківському валютному ринку та/або на міжнародному валютному ринку, тоді як раніше операція з обміну на іншу іноземну валюту здійснювалась виключно на міжнародному валютному ринку.

Крім того, уточнено формулювання норми, яка регламентує здійснення уповноваженими банками купівлі-продажу іноземної валюти за гривні на умовах «форвард». Уточненням чітко визначається, що банки можуть здійснювати такі операції з клієнтами-резидентами, що є суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності, та/або з іншими уповноваженими банками.

Зазначені зміни нададуть можливість клієнтам, які раніше обслуговувалися у банках, які наразі ліквідуються/у яких процедура ліквідації вже завершена, та у зв’язку з цим не була забезпечена передача необхідної інформації засобами електронної пошти Національного банку України, купувати та/або перераховувати іноземну валюту, а новим обслуговуючим банкам – здійснювати дієвий контроль за валютними операціями клієнта. Також ці зміни сприятимуть підвищенню ефективності проведення операцій з торгівлі іноземною валютою.

Постанова набула чинності 27 липня 2018 року.

Національний банк України прийняв постанову «Про внесення змін до постанови Правління Національного банку України від 01 жовтня 2015 року № 654» від 03 липня 2018 року № 73, якою дозволив особам, що перебувають під санкціями, здійснювати обов’язкові фінансові операції в межах країни.

Прийнятою постановою НБУ привів свої вимоги у відповідність до рішення Ради національної безпеки і оборони України (РНБО) «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», уведеного в дію Указом Президента України від 21.06.2018 № 176/2018. Зокрема, на виконання пункту 4 цього рішення, Нацбанк продовжив механізм реалізації застосованих РНБО санкцій банками, небанківськими установами, національним оператором поштового зв’язку, платіжними організаціями.

Також Національний банк дозволив особам, до яких застосована санкція «запобігання виведенню капіталів за межі України», виконувати свої зобов’язання перед українськими контрагентами, а також здійснювати обов'язкові платежі до бюджету, виплату заробітної плати тощо.

Інше

Європейський парламент схвалив нову європейську систему дорожньої інформації та авторизації (ETIAS), яка повинна бути запроваджена в 2021 році. Рішення ще має бути офіційно затверджено Радою Міністрів і опубліковано в Офіційному журналі ЄС.

Громадяни більше 60 країн і територій, звільнених від візових вимог для в'їзду в ЄС, муситимуть заповнити електронну форму з їх особистими даними (включаючи ім'я, дату і місце народження, стать і громадянство), інформацією про документи для в'їзду (дійсність, країна випуску), домашньою адресою і контактною інформацією, а також вказати країну першого в'їзду.

Заявник також буде інформувати владу про судимості за серйозні злочини (тероризм, сексуальну експлуатацію дітей, торгівлю людьми або наркотиками, вбивство і зґвалтування), про перебування в зонах війни або конфлікту і про будь-які адміністративні рішення, відповідно до яких заявнику слід залишити країну, за останні 10 років.

У разі терористичних злочинів період буде поширюватися на попередні 20 років, і будуть необхідні додаткові роз'яснення щодо дати і країни винесення обвинувального вироку.

Дозвіл коштуватиме 7 євро, а для мандрівників у віці до 18 років і старше 70 років – безкоштовно і діятиме  впродовж трьох років або до закінчення терміну дії проїзного документа.

Кожен запит буде автоматично перевірятися на відповідність інформації, внесеної до всіх наявних баз даних. Переважна більшість заявників отримають дозвіл майже відразу.

Якщо при перевірці документів буде виявлена інформація про судимість, перебування в зонах конфліктів і вимогу покинути країну, дані будуть перевірятися вручну, а ризик безпеки, міграції або епідемії оцінюватися індивідуально.