Огляд законодавства

Огляд законодавства за березень 2021 року

Податки

ПДВ

Державна податкова служба України в категорії 101.04 «ЗІР» відповіла на запитання «Чи включаються до бази оподаткування ПДВ кошти, отримані в результаті заокруглень відповідно до постанови Правління НБУ «Про оптимізацію обігу монет дрібних номіналів?».

Пунктом 4 постанови Правління НБУ «Про оптимізацію обігу монет дрібних номіналів» від 15.03.2018 р. № 25 (далі – Постанова № 25) встановлено обов’язок юридичним особам незалежно від організаційно-правової форми та форми власності і фізичним особам, які здійснюють підприємницьку діяльність, з 01.07.2018 р., у випадку відсутності монет дрібних номіналів, проводити заокруглення загальних у чеку сум розрахунків готівкою за товари (роботи, послуги) та загальних сум розрахунків в акті про видачу коштів чи іншому документі, що оформляється під час повернення коштів у разі повернення товару, за правилами, встановленими вказаним пунктом.

Під заокругленням (округленням) слід розуміти математичну операцію, яка полягає в заміні числа в бік збільшення або зменшення з відповідною точністю.

Заокруглення не є знижкою або надбавкою, рекламою або стимулюванням продажу товарів (робіт, послуг) у значенні цих термінів, визначених законодавством України.

Відповідно до пп. 194.1.1 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) податок на додану вартість (далі – ПДВ) становить 20, 7 і 14% бази оподаткування та додається до ціни товарів/послуг.

Згідно з пп. «а» і «б» п. 185.1 ПКУ об’єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 ПКУ, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об’єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об’єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 ПКУ.

Підпунктом 188.1 ПКУ визначено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається на основі їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв’язку, ПДВ та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками – суб’єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижчою ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижчою звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижчою балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів – на основі звичайної ціни), за винятком:

  • товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню;
  • газу, який постачається для потреб населення;
  • електричної енергії, ціна на яку склалася на ринку електричної енергії.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв’язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних від простроченої суми та інфляційні витрати, відшкодування шкоди, у тому числі відшкодування упущеної вигоди за рішеннями міжнародних комерційних та інвестиційних арбітражів або іноземних судів, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов’язань.

Отже, кошти, отримані в результаті заокруглень відповідно до Постанови № 25, не включаються до бази оподаткування ПДВ.

Спрощена система оподаткування

Державна податкова служба України в категорії 107.01.03 «ЗІР» відповіла на запитання «Яка сума вважається доходом ФОП – платника ЄП (першої – третьої груп) у разі використання платіжних терміналів при здійсненні розрахунків за товари (роботи, послуги): повна сума виручки (з врахуванням суми комісії, утриманої банком) чи сума виручки за мінусом суми комісії, утриманої банком?».

Порядок застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності визначено у гл. 1 розд. XIV Податкового кодексу України (далі – ПКУ).

Згідно з пп. 1 п. 292.1 ПКУ для фізичної особи – підприємця – платника єдиного податку доходом є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ПКУ.

До доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у формі процентів, дивідендів, роялті, страхових виплат і відшкодувань, доходи у вигляді бюджетних грантів, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

До суми доходу платника єдиного податку включається вартість безоплатно отриманих протягом звітного періоду товарів (робіт, послуг) (абз. 1 п. 292.3 ПКУ).

Датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг). Для платника єдиного податку третьої групи, який є платником податку на додану вартість, датою отримання доходу є дата списання кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності (п. 292.6 ПКУ).

Отже, якщо під час здійснення розрахунків за товари (роботи послуги) із використанням платіжних терміналів із суми виручки банком утримується комісійна винагорода за послуги з розрахункового обслуговування, то доходом фізичної особи – підприємця – платника єдиного податку вважається вся вартість реалізованого товару (робіт, послуг) з врахуванням відсотків (комісії) банку.

Датою отримання доходу є дата надходження коштів на розрахунковий рахунок платника єдиного податку.

Інші податки і збори

Президент України підписав Закон України «Про внесення зміни до п. 4 розд. ХХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Митного кодексу України щодо звільнення від оподаткування ввізним митом нового устатковання (обладнання) та комплектуючих виробів до нього, що ввозяться для реалізації інвестиційного проєкту із значними інвестиціями на виконання спеціального інвестиційного договору» № 1294-ІХ, який парламент ухвалив 02 березня 2021 року.

Згідно з цим документом тимчасово, до 01 січня 2035 року, від оподаткування ввізним митом звільняється устатковання та обладнання, що ввозитиметься в Україну для реалізації інвестиційних проєктів відповідно до Закону «Про державну підтримку інвестиційних проєктів зі значними інвестиціями».

Зазначені податкові пільги надаються за умови, що товари, які ввозяться, виготовлені не раніше ніж за три роки до дати їхнього ввезення в Україну, не були у використанні, а також не походять з держави-окупанта або держави-агресора чи з окупованої території України.

При цьому передбачається, що перелік та обсяги ввезення таких товарів затверджуються Кабінетом Міністрів України разом з укладенням спеціального інвестиційного договору.

Також Глава держави підписав Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей оподаткування суб’єктів господарювання, які реалізують інвестиційні проєкти із значними інвестиціями в Україні» № 1293-ІХ, який Верховна Рада ухвалила також 02 березня.

Згідно з цим законом тимчасово, до 01 січня 2035 року, звільняються від оподаткування податком на додану вартість (далі – ПДВ) операції із ввезення в Україну устатковання (обладнання), комплектувальних виробів до нього, що ввозяться для реалізації інвестиційного проєкту зі значними інвестиціями.

Також звільняються від оподаткування податком на прибуток підприємств інвестори, які є стороною спеціального інвестиційного договору, укладеного відповідно до Закону України «Про державну підтримку інвестиційних проєктів зі значними інвестиціями», за умови, що цей прибуток отримано в результаті виконання такого договору.

Звільнення від податку на прибуток передбачено після введення в експлуатацію об’єкта інвестиційного проєкту протягом п’яти років у межах строку дії спеціального інвестиційного договору. Обов’язковою умовою застосування звільнення від оподаткування є виконання інвестором зі значними інвестиціями своїх зобов’язань за спеціальним інвестиційним договором.

Крім того, закон дозволяє органам місцевого самоврядування до 01 січня 2035 року зменшувати ставки земельного податку та орендну плату за землю державної та комунальної власності або звільняти від сплати земельного податку за земельні ділянки, що використовуються в межах реалізації інвестиційних проєктів зі значними інвестиціями.

Загальна сума вивільнених від оподаткування коштів враховується у складі сукупного обсягу передбаченої спеціальним інвестиційним договором державної підтримки інвестиційного проєкту зі значними інвестиціями.

Реалізація цих законів сприятиме залученню в Україну стратегічних інвесторів, підвищенню інвестиційної привабливості країни, а також зростанню конкурентоспроможності української економіки завдяки запровадженню державної підтримки великих інвестиційних проєктів, зокрема шляхом надання податкових стимулів.

Облік і звітність

Державна податкова служба України через Офіс великих платників податків нагадала, що Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» від 16.01.2020 р. № 466-ІХ (далі – Закон № 466-ІХ) внесено зміни до ПКУ в частині оприлюднення та подання фінансової звітності.

Змінами, внесеними до п. 46.2 ПКУ, передбачено, що платники податку на прибуток, які відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-XIV (далі – Закон № 996) зобов’язані оприлюднювати річну фінансову звітність та річну консолідовану фінансову звітність разом з аудиторським звітом, подають контролюючому органу річну фінансову звітність, яка підлягає оприлюдненню разом з аудиторським звітом у строк не пізніше 10 червня року, наступного за звітним.

Порядок подання та оприлюднення фінансової звітності разом з аудиторським висновком регулює ст. 14 Закону № 996.

Відповідно до п. 3 зазначеної статті залежно від категорії суб’єкта господарювання фінансову звітність разом з аудиторським висновком повинні подавати:

  • підприємства, що становлять суспільний інтерес (крім великих підприємств, які не є емітентами цінних паперів), публічні акціонерні товариства, суб’єкти природних монополій на загальнодержавному ринку та суб’єкти господарювання, які здійснюють діяльність у видобувних галузях – не пізніше ніж до 30 квітня року, що настає за звітним періодом, мусять оприлюднювати річну фінансову звітність та річну консолідовану фінансову звітність разом з аудиторським висновком на своїй вебсторінці (у повному обсязі) та в інший спосіб у випадках, визначених законодавством;
  • великі підприємства, які не є емітентами цінних паперів, та середні підприємства – не пізніше ніж до 01 червня року, що настає за звітним періодом, повинні оприлюднювати річну фінансову звітність разом з аудиторським висновком на своїй вебсторінці (у повному обсязі);
  • інші фінансові установи, що належать до мікропідприємств та малих підприємств, – не пізніше ніж до 01 червня року, що настає за звітним періодом, мусять оприлюднювати річну фінансову звітність разом з аудиторським висновком на власній вебсторінці (у повному обсязі).

Ураховуючи те, що зміни набрали чинності 23 травня 2020 року, вперше норма цього пункту щодо обов’язкового подання річної фінансової звітності разом з аудиторським звітом у строк не пізніше 10 червня року, наступного за звітним, застосовується в 2021 році за підсумками 2020 звітного року.

У разі неподання (несвоєчасного подання) річної фінансової звітності разом з аудиторським звітом, яка підлягає оприлюдненню, застосовується відповідальність, передбачена п. 120.1 ПКУ для подання податкових декларацій (розрахунків).

Контроль і відповідальність

Кабінет Міністрів України змінив умови в’їзду в Україну. Відтепер для перетину кордону іноземці повинні мати негативний ПЛР-тест на COVID-19, зроблений не більше ніж за 72 години.

З метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, постановою Кабміну від 22.03.2021 р. № 230 внесено зміни до постанови від 9 грудня 2020 р. № 1236.

Зокрема, відповідно до внесених змін, щоб потрапити в Україну, іноземці, окрім обов’язкового полісу страхування, як це було визначено раніше, повинні мати негативний результат тестування на COVID-19. Він мусить бути зроблений методом полімеразної ланцюгової реакції, який проведено не більше як за 72 години до перетину державного кордону.

У разі відсутності поліса (свідоцтва, сертифіката) страхування або негативного результату тестування на COVID-19 співробітники Державної податкової служби України відмовлятимуть іноземцям та особам без громадянства в перетині державного кордону.

Варто врахувати, що постановою чітко визначено категорію осіб, які становлять винятки.

Окрім цього, внесено зміни щодо перетину контрольних пунктів в’їзду на тимчасово окуповані території в Донецькій та Луганській областях, Автономної Республіки Крим та м. Севастополя та виїзду з них іноземцями та особами без громадянства. Зокрема визначено, що поліс (свідоцтво, сертифікат) страхування не потрібен іноземцям, особам без громадянства, які постійно проживають на території України, працівникам представництв офіційних міжнародних місій, організацій, акредитованих в Україні.

Також виключено норму формування Міністерством охорони здоров’я переліку держав із значним поширенням COVID-19, що впливало на самоізоляцію осіб.

Наразі визначено, що, з-поміж інших, самоізоляції підлягають громадяни України, які перетинають державний кордон, за винятком деяких категорій, зокрема, й тих, хто мають негативний результат тестування на COVID-19 методом ПЛР, який проведено не більш як за 48 годин до перетину державного кордону.

Унесено зміни щодо пропуску через контрольні пункти в’їзду-виїзду осіб, які прибувають з тимчасово окупованих територій у Донецькій та Луганській областях, Автономної Республіки Крим та м. Севастополя. Зокрема, без самоізоляції будуть пропускатися громадяни України, які бажають здійснити вакцинацію від COVID-19 на території, де органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі, за умови пред’явлення запрошення на вакцинацію з унікальним ідентифікатором.

Громадяни України, які підлягають самоізоляції у зв’язку з перетином державного кордону, та особи, які підлягають самоізоляції у зв’язку з перетином контрольних пунктів в’їзду на тимчасово окуповані території в Донецькій та Луганській областях, АР Крим та м. Севастополя та виїзду з них, зобов’язані встановити та активувати мобільний додаток системи «Вдома». У разі неможливості встановлення мобільного додатка вони підлягають обсервації.

Крім того, змінами закріплені повноваження, що посадові особи Державної прикордонної служби перевіряють встановлення мобільного додатка громадянами.

Трансфертне ціноутворення

Міністерство фінансів України в межах імплементації положень кроку 13 Плану протидії розмиванню бази оподаткування та виведенню прибутку з-під оподаткування (План дій BEPS) запровадило трирівневу структуру звітності з трансфертного ціноутворення, яка включає в себе документацію з трансфертного ціноутворення (Local file), глобальну документацію з трансфертного ціноутворення (Master file) та звіт за країнами (Country-by-Country Report).

Документація з трансфертного ціноутворення (Local File) – сукупність документів або єдиний документ, складений у довільній формі, який повинен містити інформацію відповідно до вимог пп. 39.4.6 Податкового кодексу України (далі – ПКУ).

Глобальна документація з трансфертного ціноутворення (Master File) – сукупність документів або єдиний документ, складений у довільній формі, який повинен містити інформацію відповідно до вимог пп. 39.4.7 ПКУ.

Звіт за країнами міжнародної групи компаній (Country-by-Country Report) – звіт, що подається платниками податків у разі, якщо сукупний консолідований дохід міжнародної групи компаній, у яку входить платник податків, за фінансовий рік, що передує звітному року, розрахований згідно зі стандартами бухгалтерського обліку, які застосовує материнська компанія міжнародної групи (а за відсутності інформації – відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку), перевищує еквівалент 750 млн євро та за наявності однієї з обставин, зазначених у пп. 39.4.10 ПКУ.

Звіт за країнами міжнародної групи компаній містить інформацію щодо кожної юрисдикції, у якій зареєстрований учасник міжнародної групи компаній або в якій міжнародна група компаній здійснює свою діяльність відповідно до вимог пп. 39.4.11 ПКУ.

Крім того, Мінфін затвердив форму та порядок складання повідомлення про участь у міжнародній групі компаній, форму та порядок подання повідомлення про укладання форвардного, ф’ючерсного контракту або контракту на здійснення операцій з сировинними товарами, а також оновив форму та порядок складання звіту про контрольовані операції.

Запровадження зазначеної структури звітності дасть змогу отримувати комплексну інформацію щодо діяльності міжнародних груп компаній стосовно конкретних юрисдикцій, а також здійснювати ефективний аналіз обсягів діяльності, структури операцій та специфіки діяльності міжнародних груп компаній для цілей контролю трансфертного ціноутворення.

Мінфін нагадує про норми ст. 39 ПКУ щодо:

  • подання платниками податків звіту за країнами міжнародної групи компаній – вперше застосовуються щодо фінансового року, який закінчується у 2021 році, але не раніше ніж у рік, у якому компетентними органами укладено багатосторонню угоду про автоматичний обмін міждержавними звітами (Мultilateral Сompetent Authority Agreement on the Exchange of Country-by-Country Reports);
  • запиту контролюючих органів до платників податків про подання глобальної документації з трансфертного ціноутворення (майстер-файлу) – вперше застосовуються щодо фінансового року, який закінчується у 2021 році;
  • подання платниками податків повідомлення про участь у міжнародній групі компаній – вперше застосовуються у 2021 році за 2020 рік.

Праця та заробітна плата

Державна служба з питань праці України роз’яснила ситуацію, пов’язану із примусом працівника до звільнення. До Держпраці звернулася представниця підприємства, одинока мати, з проханням надати роз’яснення щодо примусу до звільнення. Заявниця скаржиться, що її посада не скорочується, проте її примусили написати заяву на звільнення за угодою сторін і навіть не запропонували іншу посаду.

Право на працю – одне з пріоритетних соціальних прав, закріплених в Конституції України. Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується (ч. 1 ст. 43 Конституції України).

Примус працівника до звільнення з роботи є протизаконним, оскільки Конституція України гарантує кожному громадянинові захист від незаконного звільнення (ч. 6 ст. 43). Ця гарантія забезпечується шляхом закріплення низки вимог до порядку припинення трудового договору.

Розірвати трудові відносини можна тільки за наявності на те законних підстав. Перелік таких підстав закріплений у Кодексі законів про працю України (ст.ст. 36, 38–41, 43, 45) (далі – КЗпП).

Зокрема, відповідно до положень ст. 36 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України) підставами припинення трудового договору є:

  • угода сторін;
  • закінчення строку трудового договору, крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не поставила вимогу про їх припинення;
  • призов або вступ працівника або власника – фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до ч.ч. 3 та 4 ст. 119 цього Кодексу;
  • розірвання трудового договору з ініціативи працівника (ст.ст. 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (ст.ст. 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (ст. 45);
  • переведення працівника за його згодою на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду;
  • відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв’язку із зміною істотних умов праці;
  • набрання законної сили вироком суду, яким працівника засуджено (крім випадків звільнення від відбування покарання з випробуванням) до позбавлення волі або до іншого покарання, яке виключає можливість продовження цієї роботи;
  • підстави, передбачені контрактом;
  • підстави, передбачені іншими законами.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 40 КЗпП звільнення з підстав, зазначених у п.п. 1, 2 і 6 цієї статті (а саме: зміни в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідація, реорганізація, банкрутство або перепрофілювання підприємства, скорочення чисельності або штату працівників; виявлена невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я, які перешкоджають продовженню роботи; поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу) допускається, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 184 КЗпП звільнення вагітних і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років – ч. 6 ст. 179), одиноких матерів за наявності дитини віком до 14 років або дитини з інвалідністю з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов’язковим працевлаштуванням. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.

Таким чином, примус до звільнення – протизаконна дія роботодавця, що належить до порушення законодавства про працю.

Відповідно до положень ст. 265 КЗпП посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Інше

Міністерство цифрової трансформації України повідомило, що українцям достатньо мати з собою телефон з цифровим паспортом для будь-якої життєвої ситуації, що потребує паспорта. Біометричний паспорт та ID-картка в «Дії» з 23 серпня 2021 року на законодавчому рівні стануть повним аналогом паперового та пластикового, а Україна – новатором у сфері використання цифрових документів.

Верховна Рада ухвалила Закон України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» (законопроєкт № 4355) про цифрові паспорти.

«Україна – перша країна у світі, що запустила цифрові паспорти та законодавчо прирівняла їх до звичайних документів. Користувачі «Дії» більше не стикатимуться з ситуаціями, коли цифровий паспорт не приймають. Це не просто важлива подія в історії сучасної України та великий крок до впровадження режиму «без паперу». Це унікальний світовий кейс, яким можна і варто пишатися», – сказав Віцепрем’єр-міністр – Міністр цифрової трансформації Михайло Федоров.

Мінцифра запустила цифрові паспорти в мобільному застосунку «Дія» у квітні минулого року. Цифрові паспорти набагато безпечніші і комфортніші, ніж паперові. Зараз ними можуть користуватися близько 20 млн українців – більше 5,5 млн з них мають ID-картку і ще 18 млн є власниками закордонних біометричних паспортів. Від запуску користування ними було експериментальним проєктом та регулювалося відповідною постановою Кабінету Міністрів України.

«Законопроєкт забезпечить можливість використання електронних документів у мобільному застосунку на рівні зі звичайними паспортами. Це перший крок до запровадження безпаперового режиму в Україні – коли державні органи не матимуть права вимагати паперові документи, якщо інформація вже є у реєстрах. Ви зможете обирати, який паспорт ви сьогодні використаєте», – додав Голова Комітету з питань цифрової трансформації Михайло Крячко.

Цифрові паспорти можна буде пред’являти на території України для посвідчення особи та підтвердження громадянства, крім випадків перетинання державного кордону, в’їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї. Також схвалений законопроєкт визначає термінологію, зокрема застосування е-паспортів.

Українці вже можуть користуватися цифровими паспортами в більшості життєвих ситуацій. Їх приймають ЦНАПи для надання державних послуг, державні установи та суди. Цифрові паспорти можна використовувати для отримання відправлень на пошті, для підтвердження віку в супермаркетах, у банках – для підтвердження особи та здійснення касових операцій, а також для відкриття банківського рахунку онлайн. З цифровими паспортами також можна подорожувати Україною літаком і потягом, заселятися в готель тощо.

Цифровими документами у смартфоні користуються також у Польщі, Південній Кореї. Схожі проєкти впроваджуються у Великобританії, Фінляндії, США. Громадяни Естонії користуються цифровою ID-карткою, з якою можуть онлайн отримувати державні послуги, керувати банківськими рахунками, голосувати через інтернет. Однак саме Україна – перша держава світу, де цифрові паспорти у смартфоні юридично отримали таку саму силу, що й паперові та пластикові документи.

У вересні 2021 року Україна розпочне входження в режим «без паперу» – державні органи не матимуть права вимагати паперові документи, якщо необхідна інформація вже є в реєстрах. І ухвалення закону про цифрові паспорти – один з найважливіших кроків до цього, адже саме паспорт є основним документом для отримання державних послуг. Це також дасть старт масштабній цифровізації бізнесу та держави і спростить внутрішні процеси із запуску нових цифрових продуктів.

Законопроєкт розроблено за сприяння Програми EGAP, що фінансується урядом Швейцарії та реалізується Фондом Східна Європа, SURGe за підтримки уряду Канади.

На тему
Запит прийнято!
Найближчим часом з вами зв’яжеться наш спеціаліст.
Гарного вам дня!
Запит не прийнято.
Ви можете зв'язатися з представниками «Де Візу» за тел. +38 (044) 279-0000
Гарного вам дня!
Долучайся до
команди "De Visu"
Ми переконані, що успіх нашого бізнесу залежить від працівників, тому ми заохочуємо кожного з них до розкриття власного потенціалу та здібностей.

Якщо ви відповідальні, орієнтовані на досягнення високих результатів своєї діяльності та прагнете до постійного розвитку й самовдосконалення, запрошуємо вас приєднатися до нашої команди.

дізнатися більше
112
працівників наразі в усіх філіях "De Visu" Group
Кар'єра