Огляд законодавства

Огляд законодавства за грудень 2020 року

Податки

ПДВ

Міністерство фінансів України наказом «Про затвердження Змін до Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість» від 21.10 2020 р. № 629 затвердило зміни до Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість.

Документ розроблено з метою приведення наказу Мінфіну від 14.11.2014 р. № 1130 у відповідність до ст.ст. 183, 184 розд. V ПКУ із змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» від 16.01.2020 р. № 466-IX.

Наказом внесено зміни до Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, відповідно до яких:

  • новостворені суб’єкти господарювання під час реєстрації бізнесу можуть заявити про своє бажання та бути зареєстрованими платниками ПДВ без подання реєстраційної заяви платника ПДВ за формою № 1-ПДВ (далі – Заява);
  • Заява подається до контролюючого органу виключно в електронній формі (як для обов’язкової, так і для добровільної реєстрації). Іншого способу подачі Заяви не передбачено;
  • установлюється новий строк для подачі Заяви у разі добровільної реєстрації особи платником ПДВ, а також у разі переходу особи із спрощеної системи оподаткування, що не передбачає сплати ПДВ, на сплату інших податків і зборів, встановлених ПКУ, або зміни платником єдиного податку третьої групи ставки єдиного податку в розмірі 5% на ставку в розмірі 3%, – не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку податкового періоду, з якого такі особи вважатимуться платниками ПДВ (замість 20 календарних днів до початку податкового періоду);
  • спрощено (скорочено) процедури перереєстрації платника ПДВ. Зокрема, не передбачається перереєстрація в разі зміни суб’єктом господарювання місцезнаходження (місця проживання), а перереєстрація у зв’язку зі зміною найменування (крім перетворення) (прізвища, імені та по батькові) платника ПДВ, який включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань (далі – Єдиний державний реєстр), здійснюється контролюючим органом без подання Заяви на підставі відомостей з Єдиного державного реєстру;
  • здійснюється автоматично анулювання реєстрації платників ПДВ на підставі відомостей з Єдиного державного реєстру про припинення (ліквідацію) особи або на підставі даних реєстру платників єдиного податку про застосування особою спрощеної системи оподаткування, що не передбачає сплати ПДВ.

Наказ набере чинності з дня його офіційного опублікування.

ЄСВ

Міністерство фінансів України внесло зміни до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – Порядок). Документ набирає чинності першого числа місяця, що настає за місяцем його офіційного опублікування.

У новому Порядку слід звернути увагу на таке.

1. У разі припинення або зняття з обліку в органах доходів і зборів страхувальник зобов’язаний подати Звіт з ЄСВ за останній звітний період до дня держреєстрації припинення, у якому:

  • здійснено держреєстрацію припинення страхувальника або підприємницької діяльності;
  • припинено незалежну професійну діяльність згідно з даними реєстру страхувальників;
  • платник втратив статус члена фермерського господарства, набув статусу особи, яка підлягає страхуванню на інших підставах, звільнений від сплати єдиного соціального внеску (далі – ЄСВ).

В інших випадках страхувальники, на яких не поширюється дія Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань», зобов’язані подати Звіт з ЄСВ до дня подання заяви до органу доходів і зборів про зняття з обліку платника ЄСВ, у якому подано заяву про зняття з обліку.

Разом зі Звітом з ЄСВ за останній звітний період страхувальники зобов’язані подати звіти за попередні звітні періоди, якщо вони не подавалися.

Змінами до Порядку також передбачено, за які звітні періоди та в які строки подають Звіт з ЄСВ із зазначенням типу форми «ліквідаційна».

2. Уточнено, що Таблицю 5 Звіту з ЄСВ подають, якщо протягом звітного періоду:

  • особу було переміщено з одного структурного підрозділу до іншого, переведено на іншу постійну посаду або роботу в того самого страхувальника;
  • особу призначено на нову посаду в того самого страхувальника.

3. Таблиця 5 Звіту з ЄСВ викладена в новій редакції. У ній з’явилася нова графа «Професійна назва роботи». А графу 17 виклали в новому формулюванні «Документ – підстава про початок, кінець трудових або цивільно-правових відносин, переведення на іншу посаду, роботи та відпусток».

4. У Таблиці 1 Звіту з ЄСВ рядок 2 отримав оновлену назву «підприємствами, установами і організаціями, фізичними особами – підприємцями, у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування, працюючим особам з інвалідністю (8,41%)», що дає можливість фізичним особам – підприємцям вносити до нього інформацію про нараховану зарплату працівникам з інвалідністю.

5. З’явилися нові позиції в Таблиці відповідності кодів категорій застрахованих осіб та кодів бази нарахування і розмірів ЄСВ.

Інші податки та збори

Державна податкова служба України нагадала, що з 01 січня 2021 року запроваджується єдиний рахунок для сплати податків. Щоб перейти на єдиний рахунок, необхідно здійснити три простих кроки.

Перший – через Електронний кабінет подати «Повідомлення про використання єдиного рахунку» (далі – Повідомлення) за формою J/F 1307001.

Другий – отримати квитанцію про включення до Реєстру платників, які використовують єдиний рахунок.

Третій – надати до обслуговуючого банку розрахункові документи із зазначенням реквізитів єдиного рахунку на загальну суму без визначення або з визначенням одержувачів.

Платники, які не подали Повідомлення за формою J/F 1307001, продовжують сплачувати платежі безпосередньо на бюджетні/небюджетні рахунки.

Звертаємо увагу, що відмовитися від використання єдиного рахунку можна буде з 01 січня наступного календарного року.

Облік і звітність

Державна податкова служба України через Офіс великих платників податків повідомила, що в ситуації, якщо суб’єктом господарювання в межах проведення інвентаризації 2020 року прийнято рішення про списання дебіторської заборгованості, слід діяти так.

Відповідно до пп. «а» пп. 14.1.11 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) у редакції, чинній з 23.05.2020 р., безнадійна заборгованість – це заборгованість, яка відповідає, зокрема, такій ознаці, як заборгованість за зобов’язаннями, щодо яких збіг строк позовної давності.

Згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ) позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦКУ).

Підпунктом «а» пп. 14.1.11 ПКУ не встановлюється будь-яких додаткових умов для визнання заборгованості за зобов’язаннями, щодо яких збіг строк позовної давності, безнадійною. Ця норма ПКУ не передбачає необхідності здійснення платником податку – кредитором будь-яких заходів щодо стягнення заборгованості, зокрема в судовому порядку, визнання боржника банкрутом тощо.

Тож виключним та достатнім критерієм для визнання заборгованості безнадійною згідно з пп. «а» пп. 14.1.11 ПКУ є сплив строку позовної давності щодо такої заборгованості незалежно від того, звертався кредитор до суду з метою її стягнення чи ні.

У разі, якщо заборгованість буде відповідати критерію, визначеному пп. «а» пп. 14.1.11 ПКУ, платник податку не повинен здійснювати перевірку відповідності такої заборгованості іншим критеріям, передбаченим пп. 14.1.11 ПКУ.

Водночас слід зауважити, що відповідно до пп. 14.1.257 ПКУ сума заборгованості одного платника податків перед іншим, що не стягнута після закінчення строку позовної давності, є безповоротною фінансовою допомогою.

Контроль і відповідальність

Міністерство фінансів України представило Концепцію електронного аудиту (е-аудиту) для платників податків. Його запровадження передбачає три хвилі, що розтягнеться в часі із 2023-го до 2027 року.

Метою Концепції є перехід до якісно нового рівня здійснення контрольно-перевірочної роботи.

Електронний аудит платників податків здійснюється завдяки використанню стандартного аудиторського файлу (SAF-T). Саме в такій формі подається інформація до контролюючого органу. Після отримання файлу програмне забезпечення здійснює аналіз даних за встановленими критеріями ризиковості. Далі, ще до перевірки, можуть відбуватися уточнення та пояснення отриманої інформації. Завдяки цьому платники податків можуть власноруч виправляти виявлені помилки із застосуванням знижених санкцій. Далі за отриманими результатами відбувається податкова перевірка.

Передбачається, що систематизований аналіз інформації, що передається від платника податків до контролюючого органу, створить додаткові можливості для виявлення типових правопорушень у податковій сфері з метою їх оперативного вирішення. Автоматизація податкових перевірок не тільки пришвидшить роботу, а й знизить вплив людського фактора, а також покращить якість податкового контролю. Е-аудит може зменшити навантаження на платників податків та контролюючий орган.

Із презентацією Концепції можна ознайомитися на сайті Мінфіну.

Фінансові ринки

Національний банк України постановою Правління «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України» від 30.11.2020 р. № 150 переглянув окремі вимоги до оцінки фінансового стану боржників – органів місцевого самоврядування під час розрахунку розміру кредитного ризику.

Зокрема, банки можуть визначати клас позичальника муніципалітету – емітента цінних паперів на підставі його кредитного рейтингу. У разі відсутності такого рейтингу за гривневими цінними паперами банки мають право визначати клас позичальника на підставі кредитного рейтингу України за міжнародною шкалою, зниженого на один рівень.

Водночас нижню межу діапазону компоненту розрахунку кредитного ризику, що відображає рівень втрат унаслідок дефолту позичальника (LGD), для державних та муніципальних цінних паперів було знижено до 0,6.

Також регулятор підвищив значення коефіцієнтів, з якими муніципальні облігації приймаються як застава під час розрахунку кредитного ризику.

Такі зміни сприятимуть активнішій кредитній підтримці банками органів місцевої влади, розвитку регіональних інфраструктурних проєктів та ринку цінних паперів загалом та є продовженням кроків Національного банку, які він здійснює для відновлення кредитування та підтримки економіки.

Крім того, до 1 січня 2022 року банкам продовжено дозвіл не застосовувати під час визначення прийнятності забезпечення вимогу щодо наявності договору страхування предмета застави.

Постанова набрала чинності 2 грудня 2020 року.

Праця та заробітна плата

Державний центр зайнятості розповів про особливості регулювання роботи на умовах неповного робочого часу.

Карантинні обмеження зумовили додатковий попит на нестандартні режими праці, зокрема, неповну зайнятість. Як відомо, неповна зайнятість – це зайнятість працівника на умовах робочого часу, що менший від норми, передбаченої законодавством, і може встановлюватися за договором між працівником і роботодавцем з оплатою праці пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку (п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення»).

Праця на таких умовах розглядається як спосіб узгодження професійних та сімейних обов’язків або ж є альтернативою скороченням у період економічних труднощів. Законодавством допускається зменшення тривалості робочого дня, робочого тижня, а також робочого дня і робочого тижня одночасно. Неповний робочий час слід відрізняти від скороченого робочого часу.

Стаття 56 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП) проголошує, що робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень трудових прав працівників, зокрема й скорочення тривалості їхньої щорічної основної відпустки. Знання своїх взаємних прав та обов’язків сторонами трудових відносин дасть змогу уникнути непорозумінь під час застосування неповного робочого часу.

Неповний робочий час впливає на реалізацію певних трудових прав

У разі встановлення неповного робочого часу оплата праці провадиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку. За умови укладення трудового договору про роботу на умовах неповного робочого часу, а також за умови невиконання працівником у повному обсязі місячної (годинної) норми праці мінімальна заробітна плата виплачується пропорційно до виконаної норми праці (ст. 31 Закону України «Про оплату праці»). Також слід звернути увагу на норми, що регламентують обчислення середнього заробітку в цілях надання оплачуваної відпустки. Якщо розмір посадового окладу менший, ніж розмір мінімальної зарплати, середній заробіток розраховуватиметься на основі встановленого розміру мінімальної зарплати на час розрахунку. У разі укладення трудового договору на умовах неповного робочого часу розрахунок проводиться з розміру мінімальної заробітної плати, обчисленого пропорційно до умов укладеного трудового договору (п. 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100). Усі, хто працюють неповний робочий час, мають право на відпустку, як і зайняті повний робочий час. Проте деякі винятки із норм, що регулюють час відпочинку, все-таки існують. До стажу роботи, що дає право на щорічні додаткові відпустки, зараховуються час фактичної роботи із шкідливими, важкими умовами або з особливим характером праці, якщо працівник зайнятий у цих умовах не менше половини тривалості робочого дня, встановленої для працівників цього виробництва, цеху, професії або посади (ч. 2 ст. 82 КЗпП). Для працiвникiв, якi працюють на умовах неповного робочого часу, норма, передбачена ст. 53 КЗпП, не застосовується, тобто тривалість їхньої роботи напередодні святкових i неробочих днiв не скорочується.

Необхідність дотримання процедури встановлення неповного робочого часу

Неповний робочий час може бути запроваджено при прийнятті на роботу або згодом за угодою сторін трудового договору або з ініціативи роботодавця. Неповний робочий час може встановлюватися на певний період (на визначений строк) або без обмеження строком, про що обов’язково зазначають у наказі про переведення на неповний робочий час.

Для встановлення неповного робочого часу працівник може звернутися з письмовою заявою до роботодавця, зазначивши, у якому обсязі він бажає зменшити тривалість робочого часу (у днях чи годинах). Роботодавець зі своєї ініціативи має право на встановлення неповного робочого часу працівникам за умови, що на підприємстві, в установі, організації впроваджуються зміни в організації виробництва і праці, і з дотриманням процедури, передбаченої ч. 3 ст. 32 КЗпП.

Про зміну істотних умов праці (встановлення або скасування неповного робочого часу) працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці. Виборний орган первинної профспілкової організації на підприємстві, в установі, організації має право разом з власником або уповноваженим ним органом вирішувати питання робочого часу і часу відпочинку (ст. 247 КЗпП). Якщо зменшення кількості робочих годин відбулося вимушено (зокрема, у період карантину), то працівники мають право на отримання допомоги з часткового безробіття в порядку, визначеному Законом України «Про зайнятість населення».

Оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час є підставою для притягнення до відповідальності у формі штрафу в 10-кратному розмірі мінімальної зарплати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника (ст. 265 КЗпП). При цьому немає значення, на скільки годин було оформлено зменшення робочого часу.

Існує особливість поєднання неповного робочого часу з деякими режимами праці

Слід звернути увагу на особливості в разі поєднання неповного робочого часу з режимами подовженої тривалості робочого дня. Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 р. № 13 не вважається надурочною й оплачується в одинарному розмірі робота працівника з неповним робочим днем понад передбачений трудовим договором час, але в межах установленої законодавством тривалості повного робочого дня. При цьому неповний робочий не рекомендується застосовувати одночасно з іншими нестандартними формами організації праці. Зокрема, не застосовується ненормований робочий день для працівників, зайнятих на роботі з неповним робочим днем.

Переважне право окремих осіб на встановлення неповного робочого часу

Законодавство не обмежує коло осіб, які мають право працювати на умовах неповного робочого часу. Фахівці наголошують, що роботодавець зобов’язаний встановити неповний робочий час на прохання таких працівників: (1) вагітної (ст. 56 КЗпП); (2) жінки, яка має дитину віком до 14 років або дитину з інвалідністю, у тому числі таку, що перебуває під її опікою (ст. 56 КЗпП); (3) жінки, що доглядає за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку (ст. 56 КЗпП); (4) батька, який виховує дітей без матері (зокрема, у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі) (ст. 1861 КЗпП); (5) опікунів (піклувальників) (ст. 1861 КЗпП); (6) одного з прийомних батьків, одного з батьків-вихователів (ст. 1861 КЗпП); (7) жінки в період перебування у відпустці для догляду за дитиною. Це право поширюється також на батька дитини, інших родичів, які фактично доглядають за дитиною в період перебування їх у відпустці для догляду за дитиною (ст. 18 Закону України «Про відпустки»); (8) осіб з інвалідністю незалежно від групи інвалідності (ст. 172 КЗпП); 9) осіб похилого віку (ст. 13 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні. Для жінок з дітьми тривалість робочого часу не може бути нижчою, як правило, за 4 години на день.

Обов’язок роботодавців – сплачувати єдиний внесок у мінімальному розмірі

Посадовці Державної податкової служби України роз’яснюють, що роботодавець зобов’язаний нараховувати єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за основним робочим місцем працівника у розмірі не меншому від мінімальної зарплати. Це слідує з норм ч. 5 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування»: у разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

Інше

Президент України підписав Указ № 582/2020 «Про Раду з питань сприяння розвитку малого підприємництва» та затвердив її положення.

Згідно з документом, цей консультативно-дорадчий орган при Президентові України створюється з метою сприяння налагодженню конструктивної взаємодії органів державної влади й суб’єктів малого підприємництва та їхніх громадських об’єднань.

Головою Ради з питань сприяння розвитку малого підприємництва Володимир Зеленський призначив заступника керівника Офісу Президента України Юлію Свириденко. Вона повинна у п’ятиденний строк внести пропозиції щодо персонального складу Ради з питань сприяння розвитку малого підприємництва.

В Офісі Президента України відбулося перше засідання Ради.

Участь у ньому взяв керівник Офісу Глави держави Андрій Єрмак. Він представив свого нового заступника – Юлію Свириденко, яка координуватиме роботу новоствореної Ради.

Андрій Єрмак закликав учасників максимально швидко організувати роботу органу та в стислі строки опрацювати пропозиції й підготувати рішення щодо вирішення проблемних питань малого підприємництва. Ці пропозиції будуть передані для розгляду Національній раді реформ при Президентові України.

Андрій Єрмак наголосив, що повинен бути побудований ефективний діалог з підприємцями для виправлення помилок і напрацювання конструктивних рішень.

Заступник керівника Офісу Президента, голова Ради з питань сприяння розвитку малого підприємництва Юлія Свириденко зазначила, що персональний склад Ради доопрацьовується й буде невдовзі затверджено.

За словами Юлії Свириденко, в Україні близько 1,8 млн малих підприємців, тому вкрай важливо почути їхні реальні проблеми та допомогти їх вирішити.

На тему
Запит прийнято!
Найближчим часом з вами зв’яжеться наш спеціаліст.
Гарного вам дня!
Запит не прийнято.
Ви можете зв'язатися з представниками «Де Візу» за тел. +38 (044) 279-0000
Гарного вам дня!
Долучайся до
команди "De Visu"
Ми переконані, що успіх нашого бізнесу залежить від працівників, тому ми заохочуємо кожного з них до розкриття власного потенціалу та здібностей.

Якщо ви відповідальні, орієнтовані на досягнення високих результатів своєї діяльності та прагнете до постійного розвитку й самовдосконалення, запрошуємо вас приєднатися до нашої команди.

дізнатися більше
112
працівників наразі в усіх філіях "De Visu" Group
Кар'єра