Працівника підприємства направляють у службове відрядження для виконання робіт у вихідний день (суботу). Які гарантії з оплати праці (інші трудові гарантії) за такі дні він має?
Якщо співробітника спеціально направляли у відрядження для роботи у вихідний, то він має право на оплату такого дня в подвійному розмірі середнього заробітку або може отримати інший день відпочинку.
Відповідно до п. 9 p. І Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон у редакції наказу Мінфіну України від 17.03.11 р. № 362 якщо працівник спеціально відряджений для роботи у вихідні або святкові й неробочі дні, то компенсація за роботу в ці дні виплачується згідно з чинним законодавством. Попри те, що зазначений норматив обов’язковий до застосування лише бюджетниками, госпрозрахункові підприємства його вправі використовувати як довідковий. На це вказують, зокрема, і податківці у своїх листах від 31.03.2012 р. № 5742/6/15-1415 та від 07.09.2011 р. № 10077/5/15-1216.
Стаття 71 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 року (далі – КЗпП) забороняє залучати працівників до роботи у вихідні (крім деяких зазначених у ній винятків, серед яких ліквідація наслідків стихійного лиха тощо). Тож у випадку направлення співробітника у відрядження, де він буде змушений працювати у свій вихідний, лише наказу буде недостатньо. Аби усе було законно, варто отримати згоду відрядженого. Для цього згодиться автограф та напис «Згоден» у наказі про відрядження, де зазначать, що він зобов’язаний працювати у вихідні (святкові, неробочі) дні під час службової поїздки.
Додатково це питання розкрив Мінсоцполітики в листі від 26.04.13 р. № 478/13/84-13. Так, було зазначено, що компенсація за роботу у відрядженні у вихідні дні проводиться відповідно до ст.ст. 72,73 та 107 КЗпП. Додатково в листі розтлумачено: співробітники, направлені у відрядження спеціально для роботи у вихідний день, зобов'язані працювати в ці дні, якщо це прямо обумовлено в наказі про відрядження.
Тож за день роботи, коли у співробітника повинен би бути вихідний, за згодою сторін виплачують подвійний розмір середнього заробітку або надають інший день відпочинку (ст.ст. 72 та 107 КЗпП). Обраний варіант зазначається безпосередньо в наказі про відрядження або ж у заяві від працівника.
Зауважимо, що відповідно до ст. 121 КЗпП працівниками, які направляються у службове відрядження, оплата праці за виконану роботу здійснюється відповідно до умов, визначених трудовим або колективним договором, і її розмір не може бути нижчим середнього заробітку.
Оплату за роботу у вихідний визначають за ст. 107 КЗпП. Зокрема, робота у святковий і неробочий день оплачується в подвійному розмірі:
- відрядникам – за подвійними відрядними розцінками;
- працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, – у розмірі подвійної годинної або денної ставки;
- співробітникам, які одержують місячний оклад, – у розмірі одинарної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота у святковий і неробочий день була в межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо працювали понад місячну норму.
Оплата в подвійному розмірі провадиться за години, фактично відпрацьовані у вихідний день.