Складанню річної фінзвітності передує перевірка стану розрахунків підприємства з бюджетом щодо податків, зборів та інших обов’язкових платежів та щодо відрахувань на загальнообов’язкове державне соціальне страхування. Розглянемо основні правила такої інвентаризації.
Спільні правила
Інвентаризація розрахунків з бюджетом є обов’язковою. Так, про це свідчить п. 10 р. І Положення про інвентаризацію активів та зобов’язань, затвердженого наказом Мінфіну України від 02.09.2014 р. № 879 (далі — Положення № 879). За загальними правилами, у поточному році проводять таку інвентаризацію за два місяці до дати балансу — з 01.11.2017 р. до 31.12.2017 р. Як зазначено в Положенні № 879, під час інвентаризації розрахунків з бюджетом шляхом документальної перевірки встановлюють, зокрема, правильність розрахунків із контролюючими органами (пп. 7.4 р. ІІІ).
Інвентаризацію розрахунків з бюджетом проводять за загальними правилами, встановленими для інвентаризації дебіторської та/або кредиторської заборгованості. Це цілком зрозуміло, адже заборгованість підприємства перед бюджетом є кредиторською, а переплата чи помилкова сплата податків та зборів до бюджету — це дебіторська заборгованість. До речі, у Балансі (Звіт про фінансовий стан, форма № 1) ці заборгованості відображають так (НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» та Методичні рекомендації щодо заповнення форм фінансової звітності, затверджені наказом Мінфіну України від 28.03.2013 р. № 433, далі — Методрекомендації № 433):
- у рядках 1135 та 1136 Балансу — дебіторська заборгованість фінансових і податкових органів, а також переплата за податками, зборами та іншими платежами до бюджету, у тому числі за податком на прибуток (п. 2.29 Методрекомендацій № 433);
- у рядках 1620 та 1621 Балансу — заборгованість підприємства за всіма видами платежів до бюджету (включаючи податки з працівників підприємства), зокрема й поточна кредиторська заборгованість з податку на прибуток (пп. 2.63 Методрекомендацій № 433);
- у рядку 1625 Балансу — сума заборгованості за відрахуваннями на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, страхування майна підприємства та індивідуальне страхування його працівників (пп. 2.64 Методрекомендацій № 433).
Але перш ніж ці дані потраплять до зазначених рядків Балансу, підприємство має ретельно перевірити всі цифри. Для цього потрібно звірити документи і суми, відображені на відповідних субрахунках рахунку 64 «Розрахунки за податками й платежами» та на субрахунках рахунку 65 «Розрахунки за страхуванням».
Облік податків контролюючим органом
Оперативний облік податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного соціального внеску (далі − ЄСВ) ведуть органи Державної фіскальної служби України (далі − ДФСУ). Причому за правилами, встановленими Порядком ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженим наказом Мінфіну України від 07.04.2016 р. № 422 (далі — Порядок № 422).
З метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органи ДФСУ відкривають інтегровані картки платників (далі — ІКП) за кожним платником та кожним видом платежу (п. 1 гл. 1 р. ІІ Порядку № 422). Підприємству для звіряння фактичного стану розрахунків з бюджетом доведеться порівнювати власні дані бухобліку розрахунків з бюджетом з даними ІКП.
Перш ніж прийняти дані бухобліку за основу для складання Балансу, підприємству варто впевнитися в їх обґрунтованості. Скажімо, за допомогою акта звіряння з органом ДФСУ. На жаль, у Порядку № 422 не затверджено офіційної форми такого акта, отже, за логікою його складають у довільній формі.
Суб’єкт господарювання, за яким у контролюючому органі відкрито ІКП, може звернутися з письмовою заявою до органу ДФСУ про звіряння розрахунків.
Врегулювання розбіжностей
Якщо під час звіряння буде виявлено розбіжності між даними бухобліку та ІКП щодо розрахунків з бюджетом, підприємству потрібно їх врегулювати, оскільки в п. 5 Положення № 879 встановлено, що інвентаризація має забезпечити перевірку повноти відображення зобов’язань.
Якщо платник податку припустився помилок під час нарахування сум податків у бухобліку, їх відображення в податкових деклараціях (розрахунках) тощо, він може виправити такі помилки. Скажімо, «бухоблікову» помилку, допущену в поточному (звітному) році, можна виправити шляхом сторнування неправильних записів і проведення правильних. Якщо виявлено минулорічну «бухпомилку», її виправляють відповідно до вимог П(С)БО 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах». Помилки в деклараціях потрібно виправляти відповідно до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів з питань оподаткування.
Крім того, Порядок № 422 допускає можливість перекручування (викривлення) показників — неповне та/або несвоєчасне відображення у відповідних регістрах інформаційної системи, допущене працівниками органів ДФСУ як навмисно, так і випадково внаслідок арифметичних та технічних помилок. Тоді ці помилки підлягають виправленню податківцями за правилами Порядку № 422.
Переплата податків: як повернути?
Платник податків може подати заяву про повернення надміру сплачених грошових зобов’язань у довільній форм. У ній він має зазначити, куди перерахувати кошти, зокрема, на погашення грошового зобов’язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету (п. 43.4 ПКУ).
Правила такого повернення регулює Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затверджений наказом Мінфіну України від 03.09.2013 р. № 787.
