ДП «П» звернулося до суду з адміністративним позовом до ГУ ДПС у м. Києві, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення (далі – ППР), прийняті за результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки. Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін апеляційним судом, у задоволенні частини вимог ДП «П» було відмовлено. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2021 року позов було задоволено частково: визнано протиправним та скасовано ППР від 18.11.2019 р. № 0057050603. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. За касаційною скаргою ГУ ДПС в м. Києві справа була розглянута Верховним Судом.
Аргументи у цій ситуації із судової практики – далі.
Розгляд спору
Надаючи оцінку встановленим обставинам справи та висновкам судів попередніх інстанцій, суд зауважив таке.
- Відповідно до матеріалів справи підставою для прийняття відповідачем ППР стало невизнання останнім реальності господарських операцій позивача з контрагентом. ДП «П» (Замовник) укладено договори про надання послуг, за умовами яких Замовник доручає Виконавцеві надання консультаційних послуг з комерційної діяльності, що описані в додатку. Згідно з додатком до договорів сторони погодили обсяг та опис послуг, а саме: консультації з питань комерційної діяльності Замовника, сучасних, ефективних методів управління бізнесом (менеджменту), у тому числі рекомендації з планування, організації та забезпечення ефективності роботи його підприємства, втілення систем контролю та оцінки якості; рекомендації та поради Замовнику щодо форм і методів маркетингу, маркетингових стратегій, використання маркетингових баз даних, навичок та технологій продажу і просування орендних послуг на ринку нерухомості та інші послуги, пов`язані з вищенаведеними, які є необхідними для господарської діяльності Замовника. На підтвердження виконання умов указаних договорів позивачем до перевірки і до суду було подано первинні бухгалтерські документи, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, що підтверджують правомірність включення витрат за такими господарськими операціями до об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств у період, що перевірявся.
- Обставини належного оформлення первинних документів, реєстрації складених контрагентом-постачальником податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, оплати вартості послуг контролюючим органом не заперечуються. Однак ним ставиться під сумнів зв`язок придбаних позивачем консультаційних послуг з господарською діяльністю ДП «П». Крім того, відповідач посилається на ненадання звітів про надання послуг з детальними результатами наданих послуг, а також на те, що з актів неможливо дослідити зміст фактично наданих послуг контрагентом позивача, порядок їх виконання, встановити обсяг трудових та інших ресурсів, які залучалися до їх виконання тощо.
- Колегія суддів зазначає, що за змістом вищезазначених договорів про надання послуг, які за своїм змістом є консалтинговими, обов`язковим документом для фіксації результатів надання послуг є лише акти приймання-передачі послуг (приймання-передачі робіт). При цьому жодним нормативно-правовим актом не покладено на підприємство-замовника консалтингових послуг обов`язок видавати наказ, у якому слід наводити обґрунтування потреби в замовленні таких послуг, та не передбачено обов`язковості оформлення сторонами договорів про надання консалтингових послуг таких документів, як звіти про надані послуги. У постанові від 12.02.2020 року у справі № 813/3577/13-а Верховний Суд вказав, що ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлено. Незаповнення у первинних облікових документах окремих позицій, які не впливають на зміст господарської операції, відсутність максимальної деталізації виду виконаних послуг, не перешкоджає прийняттю цих документів до обліку та не є свідченням відсутності виконаних господарських операцій.
- Суди попередніх інстанцій, оцінюючи наявні в матеріалах докази, наведеного не врахували, так само як і те, що для цілей податкового обліку беруться до уваги, насамперед, економічні наслідки, створені господарськими операціями, а не особливості оформлення відповідних операцій, не застосували підходу «превалювання суті над формою» як принципу бухгалтерського обліку та, як наслідок, не з`ясували правової природи спірних правовідносин. Також у мотивувальній частині оскаржуваних рішень не отримали жодного аналізу й оцінки доводи позивача щодо економічної доцільності замовлення таких послуг у контрагента та економічного ефекту їх використання у межах власної господарської діяльності за основними видами економічної діяльності.
Результатом справи стала постанова Верховного Суду 22.09.2021 року у справі № 640/2411/20: скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування ППР, а справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
