Податкова застава – це не просто юридичне поняття, а реальний інструмент захисту інтересів держави, який забезпечує погашення податкових боргів. Як і коли вона виникає, на яке майно поширюється, які обмеження передбачає законодавство, – далі.
Поняття податкової застави
Податкова застава – це дієвий механізм, який гарантує погашення податкового боргу. Вона виникає з дати виникнення податкового боргу і поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.
Для забезпечення виконання платником податків своїх обов’язків, визначених ПКУ, майно платника податків, який має податковий борг, що перевищує 180 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (3 060,00 грн), передається в податкову заставу.
Право податкової застави виникає з дати виникнення податкового боргу та не потребує письмового оформлення. Таке право поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.
Правові підстави виникнення податкової застави
Відповідно до п. 89.1 ПКУ право податкової застави виникає у разі:
- несплати у строки, встановлені ПКУ, суми грошового зобов’язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, – з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку;
- несплати у строки, встановлені ПКУ, суми грошового зобов’язання, самостійно визначеної контролюючим органом, – із дня виникнення податкового боргу;
- настання випадку, визначеного в п. 100.11 ПКУ, – із дня укладання договору про розстрочення, відстрочення грошових зобов’язань.
Пунктом 100.11 ПКУ визначено, що розстрочення, відстрочення грошового зобов’язання чи податкового боргу надається окремо за кожним податком і збором.
Якщо сума грошового зобов’язання чи податкового боргу, заявлена до розстрочення, відстрочення, становить 1 мільйон гривень і більше, розстрочення, відстрочення надається лише за умови:
- передачі у податкову заставу майна платника податків, балансова вартість якого дорівнює або перевищує заявлену до розстрочення, відстрочення суму грошового зобов’язання, - у разі розстрочення, відстрочення грошових зобов’язань;
- перебування у податковій заставі майна платника податків, балансова вартість якого дорівнює або перевищує заявлену до розстрочення, відстрочення суму податкового боргу, - у разі розстрочення, відстрочення податкового боргу.
Майно, яке не підлягає податковій заставі
Згідно з п. 89.2 ПКУ з урахуванням положень ст. 89 цього Кодексу право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених п. 89.5 ПКУ, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.
Якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно.
У разі збільшення суми податкового боргу складається акт опису до суми, відповідної сумі податкового боргу платника податків, у порядку, передбаченому ст. 89 ПКУ.
Документальне підтвердження податкової застави
Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису (абз. 1 п. 89.3 ПКУ). До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.
Опис майна в податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.
Право податкової застави не поширюється на майно, визначене пп. 87.3.7 ПКУ, на іпотечні активи, що належать емітенту та є забезпеченням відповідного випуску іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, на грошові доходи від цих іпотечних активів до повного виконання емітентом зобов’язань за цим випуском іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, а також на склад іпотечного покриття та грошові доходи від нього до повного виконання емітентом зобов’язань за відповідним випуском звичайних іпотечних облігацій.
Право податкової застави не застосовується, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує 180 НМДГ (3 060,00 грн).
