Розглянемо питання повернення відпускних за невідпрацьований час та виплати компенсації за невикористану частину щорічної відпустки. Початок див. частини 1, 2.
Повернення відпускних за невідпрацьований час
Законодавством визначено, що у разі звільнення працівника до закінчення робочого року, за який він уже одержав відпустку повної тривалості, для покриття його заборгованості власник або уповноважений ним орган провадить відрахування із заробітної плати за дні відпустки, що були надані в рахунок невідпрацьованої частини робочого року. Для детального розуміння цього твердження розглянемо окремо на прикладі.
Працівник був працевлаштований 10.10.2013. У липні 2014 він використав право на основну щорічну відпустку повної тривалості 24 календарні дні і отримав відпускні у розмірі 4000 грн. Згодом працівник надав заяву про звільнення (з 05.09.2014). Роботодавцю необхідно утримати частину відпускних за невідпрацьований час з 06.09.2014 по 09.10.2014.
Розрахунок: Стаж роботи працівника з 10.10.2013 по 05.09.2014 з урахуванням святкових і неробочих днів становить 319 календарних днів.
Визначимо, скільки днів відпустки припадає на один календарний день:
24 ÷ (365 – 10) ≈ 0,0676.
Визначимо кількість днів, що дає право на відпустку:
319 × 0,0676 ≈ 22 (к.д.)
Визначимо кількість днів невідпрацьованої відпустки:
24 – 22 = 2 (к.д.)
Визначимо суму відпускних, що підлягають поверненню:
2 × (4000 ÷ 24) = 333,33 грн.
Отже, працівник має повернути відпускні у сумі 333,33 грн. Як правило, ця сума утримується роботодавцем із виплат, що виплачуються при звільненні працівника.
Зверніть увагу, що таке повернення не здійснюється у разі:
1) призову або прийняття (вступу) на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу;
2) переведення працівника за його згодою на інше підприємство або переходу на виборну посаду у випадках, передбачених законами України;
3) відмови від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, а також відмови від продовження роботи у зв’язку з істотною зміною умов праці;
4) зміни в організації виробництва та праці, в тому числі ліквідації, реорганізації або перепрофілювання підприємства, скорочення чисельності або штату працівників;
5) виявлення невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я, що перешкоджають продовженню даної роботи;
6) нез’явлення на роботу понад чотири місяці поспіль внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, якщо законодавством не встановлено більш тривалий термін збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні;
7) поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу;
8) направлення на навчання;
9) виходу на пенсію або смерті.
Виплата компенсації за невикористану частину щорічної відпустки
Законодавством також передбачено, що за бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткової відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарні дні. Отже, основною умовою для отримання грошової компенсації за частину щорічної відпустки є використання працівником в обов’язковому порядку 24 календарних днів щорічної відпустки.
Також така компенсація виплачується працівнику у разі його звільнення за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей. Зауважимо, у цьому випадку не має значення, чи перебував працівник у відпустці 24 календарні дні.
Розрахунок грошової компенсації здійснюється за аналогічним алгоритмом, що й для визначення суми відпускних.
