Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо зменшення податкового тиску на платників податків» від 17.07.2015 р. № 655-VIII (далі — Закон № 655) було внесено зміни до Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ (далі – ПКУ). Зокрема, відкориговано визначення основних засобів для цілей податкового обліку, що наведено в пп. 14.1.138 ПКУ.
З першого вересня 2015 року основні засоби − це матеріальні активи, у т.ч. запаси корисних копалин, наданих у користування ділянок надр (окрім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 6000 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 6000 гривень і поступово зменшується у зв’язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких із дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).
Таке нововведення − вимога часу в зв'язку зі значними інфляційними процесами в економіці України. Крім того, підвищення вартісного критерію дасть змогу більше активів відносити до малоцінних необоротних матеріальних активів і, відповідно, амортизувати методами «50%-50%» чи «100%» вартості, яка амортизується.
Підвищену межу вартісного критерію, на нашу думку, необхідно застосовувтаи з 01.09.2015 року. Тож, придбаваючи активи, підприємство для віднесення їх до основних засобів або до малоцінних необоротних матеріальних активів має порівнювати їх первісну вартість із 6000 грн уже з вересня поточного року.
Зауважимо, що з 01.09.2015 року основні засоби, у яких станом на 01.09.2015 р. залишкова вартість менша ніж 6000 грн, не потрібно переводити до малоцінних необоротних матеріальних активів. Зміна вартісного критерію не є причиною для перекласифікації активу, який уже використовується підприємством. Адже оцінка активу відбувається в момент зарахування його на баланс. Тож порівнювати із 6000 грн слід лише первісну вартість щойно придбаного об’єкта основних засобів.
Новий вартісний критерій, прописаний в пп. 14.1.138 ПКУ, потрібно застосовувати до первісної вартості основних засобів. Зауважимо, що з 01.01.2015 року із ПКУ виключили порядок визначення первісної вартості основних засобів (розрахунок податку на прибуток прив’язали до бухгалтерського обліку). Тож слід використовувати приписи П(С)БО 7 «Основні засоби». Згідно із п. 4 П(С)БО 7 первісна вартість об’єкта основних засобів — історична (фактична) собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів.
Витрати, які формують первісну вартість об’єкта основних засобів, прописано в п. 8 П(С)БО 7.
Зазначимо, що в бухгалтерському обліку відсутній вартісний критерій для класифікації активів як основних засобів. Так, відповідно до приписів п. 4 П(С)БО 7 основні засоби — матеріальні активи, які підприємство/установа утримує з метою використання їх у процесі виробництва/діяльності або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких понад один рік (або операційного циклу, якщо він довший за рік).
Згідно з п. 5.2 П(С)БО 7 підприємства можуть самостійно встановлювати вартісні ознаки предметів, що входять до малоцінних необоротних матеріальних активів. Найчастіше вартісну межу для цілей бухобліку встановлюють, як і в податковому обліку. Якщо ви вирішите провести відповідні коригування – збільшити вартісну межу, то їх слід зробити в наказі про облікову політику. Хоча змінювати в бухобліку вартісну межу взагалі не обов’язково.
