Постійне представництво іноземної компанії отримує від головного підприємства кошти на покриття поточних витрат діяльності. Чи обкладається податком на додану вартість (далі – ПДВ) таке фінансування?
Нерезиденти провадять свою діяльність на території України, як правило, за допомогою реєстрації представництв – постійних (через які повністю/частково здійснюється господарська діяльність) або некомерційних (дослідження, збір інформації про ринки збуту і т. п.).
В обох випадках таке представництво може отримувати від головного підприємства фінансування: зокрема, на покриття поточних витрат, на виплату заробітної плати співробітникам представництва тощо. Водночас щодо такого фінансування Державна фіскальна служба України (далі – ДФСУ) нещодавно зробила досить передбачуваний висновок: вона повідомила, що для постійного представництва фінансування є компенсацією за операції поставки, а тому воно повинно враховуватися під час визначення 1-мільйонного критерію для цілей обов’язкової ПДВ-реєстрації (лист ДФСУ від 20.10.2017 р. № 2323/6/99-99-15-03-02-15/ІПК). Причому для податкових органів такий підхід не новий, що підтверджується судовою практикою з цього питання.
З огляду на аргументи контролерів, перевіряльники можуть застосувати надану ними відповідь й до некомерційних представництв. Цей висновок стосується обліку фінансування від головного підприємства під час визначення представництвом 1-мільйонного критерію для цілей обов’язкової ПДВ-реєстрації. До того ж, якщо, наприклад, постійне представництво вже зареєстроване платником ПДВ, то, зважаючи на аргументи ДФСУ, воно буде зобов’язане нараховувати на суми такого фінансування відповідний податок.
Зазначений висновок ДФСУ є неправомірним, а тому миритися з ним не можна. Його протиправність підтверджується, зокрема, тим, що представництво (як постійне, так і некомерційне) не є самостійною юридичною особою. Фактично, це лише відокремлена частина майна, що належить головному підприємству. Саме тому фінансування, перераховане від головного підприємства на користь представництва, не можна розцінювати як компенсацію за будь-які поставки, адже фактично це рух коштів у рамках однієї юридичної особи. Отже, на наслідки з ПДВ для представництва отримання таких сум впливати не повинно.
Крім того, фінансування від головного підприємства направляється представництву, як правило, для покриття його витрат (поточні витрати, виплата заробітної плати), а не як компенсація за поставки товарів/послуг на користь головного підприємства. Оскільки поставки товарів/послуг немає, об’єкт ПДВ у цьому випадку не виникає.
Також у частині податку на прибуток існує пряма вказівка на те, що постійне представництво прирівнюється до самостійного платника податку на прибуток, який провадить свою діяльність незалежно від головного підприємства – нерезидента (пп. 141.4.7 Податкового кодексу України). Водночас щодо ПДВ така вказівка відсутня.
Протиправність позиції ДФСУ підтверджується й судовою практикою (ухвала ВАСУ від 02.10.2014 р. у справі № К/9991/49059/12).