Псування, втрата споживчих властивостей або інші причини списання товарно-матеріальних цінностей (далі – ТМЦ) є звичними ситуаціями для багатьох підприємств. Однак такі операції мають не лише бухгалтерські, а й податкові наслідки. Якщо під час придбання таких запасів суми ПДВ були включені до податкового кредиту, платнику необхідно врахувати вимоги Податкового кодексу України щодо нарахування компенсуючих податкових зобов’язань. Розглянемо, коли виникає такий обов’язок і як правильно його виконати, далі.
Податковий кредит формується незалежно від використання активів
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається на основі договірної вартості товарів, послуг та необоротних активів. До його складу включаються суми ПДВ, нараховані або сплачені у зв’язку з придбанням чи виготовленням товарів і послуг, придбанням, будівництвом або спорудженням основних засобів та інших необоротних матеріальних активів, а також при ввезенні товарів чи необоротних активів на митну територію України.
Важливо, що право на податковий кредит не залежить від того, чи почали такі товари або активи фактично використовуватися в оподатковуваних операціях. Воно також зберігається навіть у тому випадку, якщо протягом звітного періоду платник взагалі не здійснював оподатковуваних операцій.
Чому списання ТМЦ призводить до нарахування ПДВ
Інший підхід застосовується у випадку, коли товари перестають використовуватися у господарській діяльності. Пункт 198.5 статті 198 Податкового кодексу України зобов’язує платника ПДВ нарахувати податкові зобов’язання за товарами, послугами та необоротними активами, під час придбання яких суми податку були включені до податкового кредиту, якщо такі активи починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника.
Саме така ситуація виникає під час списання товарно-матеріальних цінностей, у тому числі зіпсованих. Після списання вони більше не використовуються в господарській діяльності підприємства, а отже, для цілей оподаткування ПДВ вважаються такими, що використовуються в операціях, які не є господарською діяльністю.
Як визначаються податкові зобов’язання
Для застосування вимог пункту 198.5 ПКУ важливим є момент, коли товари починають використовуватися в неоподатковуваних або негосподарських операціях.
Якщо товари або послуги від самого початку придбавалися для неоподатковуваних операцій, податкові зобов’язання визначаються на дату їх придбання. Якщо ж вони були придбані для використання в оподатковуваних операціях, але згодом починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю, податкові зобов’язання виникають на дату фактичного початку такого використання. Ця дата має бути підтверджена первинними документами, оформленими відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Які дії повинен виконати платник ПДВ
Якщо при придбанні товарно-матеріальних цінностей суми ПДВ були включені до податкового кредиту, а згодом такі ТМЦ списуються, платник податку зобов’язаний не пізніше останнього дня звітного періоду, у якому відбулося списання, нарахувати податкові зобов’язання з ПДВ за основною ставкою. База оподаткування в такому випадку визначається виходячи з вартості придбання списаних товарно-матеріальних цінностей відповідно до пункту 189.1 Податкового кодексу України.
Крім того, у цей самий строк необхідно скласти зведену податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у строки, встановлені Податковим кодексом України.
Отже, саме факт списання товарно-матеріальних цінностей, за якими було сформовано податковий кредит, є підставою для нарахування компенсуючих податкових зобов’язань з ПДВ. Своєчасне виконання цих вимог дозволить уникнути податкових ризиків і претензій контролюючих органів під час перевірок.
